ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
на постанову від 04 березня 2020 року
у справі № 442/5130/17 (провадження № 14-695цс19)
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_4 , на постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
04 березня 2020 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишено без змін.
З висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюсь та висловлюю окрему думку з огляду на таке.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, і просив про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автоцентр КАМАЗ» (далі - ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ») у розмірі 75,97% статутного капіталу товариства, що у грошовому еквіваленті складає 566 699 грн, посилаючись на те, що він був власником частки у статутному капіталі ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» у розмірі 75,97%, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами 25 колишніх учасників товариства про вихід зі складу учасників вказаного товариства та передачу йому (позивачу) належних їм часток у статутному капіталі товариства, рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» від 30 червня 2007 року та від 05 травня 2008 року, які є чинними та не визнані недійсними в судовому порядку.
Незважаючи на те, що частки у статутному капіталі товариства колишніх 25 учасників вже були відступлені позивачу, вказані особи шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» від 06 червня 2008 року передали свої частки у статутному капіталі товариства у загальному розмірі 75,97% ОСОБА_3 , а той у свою чергу відчужив їх відповідачу ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що частка у розмірі 75,97 % статутного капіталу вибула з його володіння не з його волі.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» у розмірі 75,97 % статутного капіталу товариства, що складає 566 699 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частка у розмірі 75,97 % статутного капіталу ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» вибула з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею та незаконно перебуває у власності ОСОБА_2 , а тому з урахуванням приписів ч. 3 ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2018 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції застосував положення п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року) та вважав, що даний спір стосується корпоративних прав і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що на час звернення позивача з позовом до суду Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) передбачав категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства, однак цей спір не є корпоративним у розумінні ст. 12 ГПК України, а виходячи із предмету заявленого позову повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишила без змін. Зазначила, що у цій справі спір виник між фізичною особою, яка вважає себе учасником ТОВ «Львівський автоцентр КАМАЗ» з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 75,97%, і фізичною особою, яка на момент звернення з позовом до суду володіла цією часткою відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань