Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 184/1139/16-ц
провадження № 61-37479св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 26 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про визнання недійсним кредитного договору.
Позов мотивовано тим, що 07 лютого 2008 року між ним та банком був укладений кредитний договір, за умовами якого йому він отримав кредитні кошти в сумі 80 000 доларів США під 12,40% річних до 08 лютого 2021 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між банком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори поруки. Крім того, на забезпечення виконання умов кредитного договору, 07 лютого 2008 року він передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Вказував, що у порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", відповідач не надав йому, як позичальнику, повної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Банк навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах, у змісті оспорюваного кредитного договору не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, видав кредит в іноземній валюті. Також вказав, що відповідач ввів його в оману щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, а тому його волевиявлення на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, зазначених у кредитному договорі, суперечило його волевиявленню на його укладення саме на таких умовах.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати порушеним його право, як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 07 лютого 2008 року, а також похідні від нього договори поруки та іпотеки від 07 лютого 2008 року, припинити обтяження предмета іпотеки, вилучивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження з реєстраційним номером 6541306 та з Державного реєстру іпотек запис з реєстраційним номером 7389223.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Томаш В. І. від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано порушеним право ОСОБА_1 - споживача фінансових послуг банку.
Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту від 07 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк".
Застосовано наслідки визнання договору недійсним, а саме: визнано недійсним договір іпотеки № 11294340000/3 від 07 лютого 2008 року, визнано недійсним договір поруки від 07 лютого 2008 року № 11294340000/I, визнано недійсним договір поруки від 07 лютого 2008 року №11294340000/II.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків його недійсності, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня
2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач був ознайомлений з умовами договору, не заперечував проти них, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін було вільним, будь-яких доказів протилежного позивачем не надано. За кредитним договором позичальник підтвердив, що він до укладення цього договору отримав повну, доступну та вичерпну інформацію в письмовій формі щодо умов надання кредиту, тривалий час виконував умови кредитного договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання наслідків. Крім того, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони взяли на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та у момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане, а тому твердження позивача щодо несправедливості умов кредитного договору є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору банком не були дотримані вимоги статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, оскільки йому не було запропоновано жодних варіантів кредитування та не надано у письмовій формі інформації, передбаченої у статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: про умови кредитування, орієнтовну сукупність вартість кредиту, наявні форми кредитування за коротким описом відмінностей між ними, тип відсоткової ставки, варіанти проведення кредиту. Також банком не було надано достовірної інформації щодо кредиту, умов кредитування, валютних ризиків під час виконання зобов`язань за кредитним договором, незаконновстановлено збір за дії, які банк вчиняє на власну користь. Вказує, що кредитний договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків, й призводять до погіршення становища споживача, до яких відносить умови щодо збільшення відсоткової ставки, право банку вимагати від позичальника додаткової сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штрафу за порушення позичальником умов договору в розмірі 500 грн.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти у розмірі 80 000 доларів США
під 12,40% річних до 08 лютого 2021 року. Розмір ануїтетного платежу складає 1 035 доларів США.
Додатком № 2 до кредитного договору сторони визначили "Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту".
Додатковою угодою № 1 до кредитного договору сторони внесли зміни щодо розміру ануїтетних платежів, зокрема у період з 07 березня по 07 серпня
2009 року їх розмір складає 787,42 доларів США, у період з 07 вересня
2009 року по 07 лютого 2020 року - 1 035 доларів США, а у період з 07 березня 2020 року до кінця терміну дії договору - 1 135 доларів США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 07 лютого 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори поруки.
Крім того, на забезпечення виконання умов кредитного договору, 07 лютого 2008 року ОСОБА_1 за договором іпотеки передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК Україниякщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.