Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 464/1124/18
провадження № 61-2159св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач)- публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
суб`єкт оскарження - державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барна Остап Мар`янович,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова у складі судді Горбань О. Ю. від 09 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 27 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У березні 2018 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", банк) звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Барни О. М. (далі - державний виконавець).
Скаргу мотивовано тим, що відносно боржника банку ОСОБА_1 здійснюється виконавче провадження № 48418663 про стягнення з пенсії останнього залишку заборгованості перед ПАТ "Універсал Банк", яка залишилася після реалізації належного ОСОБА_2 предмета іпотеки.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2017 року виконавчий документ, на підставі якого здійснювалося зазначене виконавче провадження, повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із тим, що положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено заборону на примусове стягнення іншого майна з позичальника при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета іпотеки.
Оскільки положеннями статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано стягнення на пенсію та інші доходи боржника у разі відсутності коштів чи недостатності майна останнього для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, банк вважав зазначені дії державного виконавця неправомірними та такими, що порушують його права у зв`язку із невиконанням рішення суду про стягнення на його користь кредитної заборгованості, а також просив скасувати зазначену постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2018 року скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Визнано неправомірними дії державного виконавця при винесенні 28 грудня 2017 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Зобов`язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право) ПАТ "Універсал Банк" в рамках виконавчого провадження № 48418663. У решті скарги відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що Закон України "Про виконавче провадження" розділяє процедуру звернення стягнення на кошти боржника та звернення стягнення на доходи боржника, отже, не можна вважати, що звернення стягнення на пенсію боржника підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Державний виконавець не вичерпав усіх, передбачених законом, можливостей для примусового виконання судового рішення, тому повернення виконавчого документа без виконання є передчасним.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу без виконання, не врахував, що кошти, які стягувались із пенсії, не є індивідуально визначеним майном, а тому звернення стягнення на пенсію боржника не підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скаргиПАТ "Універсал Банк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення скарги, оскільки підпунктом 2 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" заборонено примусове стягнення на грошові кошти, які він отримує як пенсіонер і на які звертається стягнення з метою погашення залишку заборгованості після реалізації предмета іпотеки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до кредитного договору від 20 березня 2008 року, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, останній отримав кредит у сумі 55 000 доларів США строк до 10 березня 2018 року зі сплатою 13,45 % річних.
На забезпечення цього договору 20 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останній квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 48418663 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року у сумі 58 897,69 дол. США, що еквівалентно 470 268,61 грн.
11 листопада 2013 року державним виконавцем описано та арештовано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 37,8 кв. м, належну ОСОБА_2, яка передана в іпотеку на підставі договору іпотеки від 20 березня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 для забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ "Універсал Банк".
Після реалізації предмета іпотеки 19 березня 2014 року залишок заборгованості за виконавчим листом № 1319/1219/2012 становить 296 406,44 грн.
Сторони визнали, що з метою виконання виконавчого документа про стягнення залишку заборгованості перед ПАТ "Універсал Банк", яка залишилася після реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 39112902, державний виконавець звернув стягнення на пенсію ОСОБА_1
28 грудня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про повернення стягувачу виконавчого документа № 1319/1219/2012, виданого 22 січня 2013 року Сихівським районним судом м. Львова, на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із тим, що положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено заборону на примусове стягнення іншого майна з позичальника при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації предмета іпотеки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають не в повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону: