Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 640/13553/14-ц
провадження № 61-48240св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (судді-доповідача),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Нев`ядомського Д. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно та визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що із 19 квітня 2003 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2005 року. До реєстрації шлюбу, а саме 28 лютого 2003 року ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач вказувала, що під час шлюбу вартість вказаного житла істотно збільшилась, оскільки нею були понесені наступні витрати: 135 683 грн - на проведення ремонтних робіт, встановлення гіпсокартону та паркету;
20 000 грн - на придбання гардин та портьєр; 10 545 грн - на придбання шафи-купе; 13 568 грн - на придбання п`яти дверей; 41 127,17 грн - на придбання сантехніки, плитки, ванної та меблів; 15 020 грн - на придбання двох кондиціонерів; 13 414 грн - на придбання дивану; 18 000 грн - на придбання водонагрівачу; 1 775,40 грн - на придбання розеток, рамок тощо; 1 080 грн - на придбання фанери.
Також ОСОБА_1 зазначала, що вона одноособово займалась ремонтом житла, прибиранням, внутрішнім облаштуванням, встановленням техніки та обладнання. Зазначала, що величина, на яку збільшилась вартість квартири за рахунок виключно матеріального та трудового вкладу (без врахування росту ринку нерухомості), склала 240 200 грн, що еквівалентно 47 556 доларів США.
24 травня 2012 року ОСОБА_2 продав вказане житло ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Трубніковим С. О. за № 713. ОСОБА_3 10 квітня 2017 року подарував зазначене нерухоме майно ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Одарченко М. С.
за № 309, а ОСОБА_6 27 листопада 2017 року продала спірне житло ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Одарченко М. С. за № 955.
Позивач вказувала, що на час звернення із позовом спірною квартирою користується ОСОБА_5 на підставі договору позички житлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Одарченко М. С.
Посилаючись на підстави, передбачені статтею 62 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статтями 215, 203, частинами першою, четвертою статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 24 травня 2012 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Трубніковим С. О. за № 713.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 29 березня 2018 року, скасовано.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності
ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами того, що за її рахунок були придбані будівельні матеріали та проведені ремонтні роботи, внаслідок чого вартість майна збільшена. При цьому, суд першої інстанції врахував, що надані позивачем квитанції містять інформацію про те, що покупцем за ними є не позивач, а інші особи, або інформація про покупця взагалі відсутня.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання однією сім`єю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час придбання спірного житла та
із 14 вересня 2005 року судом не встановлено, а оскільки квартира не була об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири, укладеного 24 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 07 листопада 2018 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не встановлено. Доказів того, яка частка квартири збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних чи грошових затрат другого з подружжя, а саме - у зв`язку зі здійсненням ОСОБА_1 капітального ремонту, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова
від 11 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 07 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 року зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У лютому 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 640/13553/14-ц передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що вартість будівельно-ремонтних робіт, проведених в квартирі у період шлюбу підтверджена висновком експерта, зафіксована у товарних та розрахункових документах.
Заявник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанції про недоведеність нею істотного збільшення вартості квартири за час перебування в шлюбі за її рахунок, оскільки дії з придбання позивачем товарів для проведення ремонтних та будівельних робіт підтверджені товарними та фіскальними чеками, а відсутність в окремих з них імені позивача не свідчить про недопустимість чи неналежність цих доказів.
Крім того, суди не врахували, що інші учасники справи не надали доказів того, що вони приймали участь в процесі здійснення будівельно-ремонтних робіт у вказаній квартирі.
На думку заявника, суди попередніх інстанції не дали належної оцінки показам свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що квартира у 2003 році була в непридатному стані та, що ремонт у квартирі робила позивач.
Крім того вважає, що суди в порушення статті 55 ЦПК України не залучили до участі у справі правонаступників ОСОБА_3, який помер.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 лютого 2003 року укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_8 продала, а
ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Трубніковим С. О.
19 квітня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2005 року шлюб між сторонами розірвано. Ухвалою цього ж суду роз`яснено, що моментом припинення шлюбних відносин сторін є 14 вересня 2005 року.
24 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Трубніковим С. О.
10 квітня 2017 року ОСОБА_3 подарував спірну квартиру
ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одарченко М. С.
27 листопада 2017 року ОСОБА_6 продала спірну квартиру
ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одарченко М. С.
Суди встановили, що спірною квартирою користується ОСОБА_5 на підставі договору позички житлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Одарченко М. С.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2005 року за позовом на той час власника спірної квартири ОСОБА_9, було виселено ОСОБА_1 зі спірної квартири, а в задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, відмовлено. Даним рішенням суду було встановлено, що вказана квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а доводи останньої про вкладення нею в ремонт спірного житла грошей, отриманих в якості приданого, не підтверджені документально.
У вересні 2012 року ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_10 в період
з 12 серпня 2005 року по 26 листопада 2008 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного житла, укладеного 24 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Крім того заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова
від 14 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. ОСОБА_1 виселено з квартири
АДРЕСА_1 .
Із висновку судової будівельно-оціночної експертизи № 11581/508 суди встановили, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на квітень 2003 року складає 124 984 грн. Ринкова вартість цієї ж квартири станом на березень 2005 року складає 303 685 грн. Вартість ремонтно - будівельних робіт, які проведені в квартирі станом