Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 346/1615/17
провадження № 61-26758св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі судді П`ятковського В. І.
від 31 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Девляшевського В. А., від 13 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2007 року вона надала
ОСОБА_4 20 000 доларів США в якості завдатку за придбання нежитлового приміщення на другому поверсі будівлі приватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу".В подальшому вона на користь відповідачів сплатила авансовими платежами кошти у розмірі 43 335 доларів США. Факт передачі коштів фіксувався у договорі позики. Загальна сума грошових коштів, наданих нею на придбання майнаскладає 63 335 доларів США. Проте, з`ясувалось, що будівля приватного вищого навчального закладу "Коломийського коледжу права і бізнесу" перебувала в іпотеці на забезпечення виконання кредитних зобов`язань і в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку майно придбане ТОВ "Естейт Селлінг". Оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між сторонами укладений не був, то передана грошова сума у загальному розмірі 63 335 доларів США у розумінні положення частини другої статті 570 ЦК України є авансом, який підлягає поверненню на її користь.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі
1 711 311,70 грн, що еквівалентно 63 335 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 711 311,70 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися, що такий договір буде укладений у майбутньому, то передана позивачем відповідачам грошова сума у розмірі у розмірі
63 335 доларів США, що еквівалентно 1 711 311,70 грн, є авансом, який підлягає поверненню позивачу, так як відповідачами не надано доказів виконання своїх зобов`язань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення,
а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку із неукладенням сторонами основного договору, у відповідача виник обов`язок повернути кошти, які забезпечували укладення такого договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково вважали, що передана грошова сума є авансом, оскільки між сторонами був укладений договір позики від 05 грудня 2007 року і у якості забезпечення зобов`язання позичальники зобов`язувалися подарувати кредитору частину нежитлового приміщення, а тому суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 570 ЦК України, тоді як вони регулюються положеннями статті 1046 ЦК України. Вказує, що позивач звернулася до суду із позовом поза межами позовної давності, оскільки кошти надавалися до 02 лютого 2009 року, а із цими вимогами ОСОБА_1 звернулася лише у квітні 2017 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 17 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 грудня 2007 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 кошти у сумі 20 000 доларів США в якості завдатку за магазин, що підтверджується копією розписки ОСОБА_4 (а. с. 7, т. 1)
Цього ж дня між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого сторонами узгоджено передачу грошової суми 218 835, 69 грн, що становить еквівалент
43 333,80 доларів США із внесенням сум платежів відповідно до графіка щомісячно, починаючи з 02 січня 2008 року по 02 грудня 2009 року. За змістом пункту 1.3 цього договору відповідачі, як позичальники, зобов`язалися повернути суму позики до 02 лютого 2009 року, а у випадку неможливості повернення суми позики - подарувати ОСОБА_1 частину нежитлового приміщення площею 24 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 (пункт 1.4 договору). Розмір коштів, наданих у позику складає 43 335 доларів США (а. с. 8).
Встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між сторонами укладено не було, зазначені кошти відповідачами не повернуто.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
31 серпня 2017 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області ухвалено заочне рішення у даній справі.
Судова повістка-повідомлення про призначене судове засідання
на 31 серпня 2017 року надсилалася ОСОБА_4, однак повернулася до суду першої інстанції у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 86).
Відомості про повернення до суду першої інстанції повістки про виклик ОСОБА_4 з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про виконання судом обов`язку із належного повідомлення указаних учасників справи про дату та час її судового розгляду.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).