Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 755/9535/17-ц
провадження № 61-14295св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська місцева прокуратура № 4, прокуратура м. Києва,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора м. Києва на постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу за частиною четвертою статті 190 та частиною першою статті 358 КК України. Постановою слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 15 грудня 2010 року його було притягнуто
як обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною першою
статті 358 КК України, зупинено досудове слідство у кримінальній справі
№ 04-25390 та оголошено його у міжнародний розшук.
Зазначав, що з 15 грудня 2010 року до 18 грудня 2015 року він перебував
під слідством. Посилався на те, що незаконне, як він вважав, звинувачення та переслідування його органами досудового розслідування, перебування
у слідчому ізоляторі іноземної та своєї держави, розміщення інформації
у засобах масової інформації про те, що він злочинець, негативно вплинуло на його честь та гідність, а також на відносини з людьми та бізнес-партнерами, як наслідок сформувало негативну суспільну оцінку його ділових і професійних якостей; під час екстрадиційних арештів у Швейцарії
та утримання його у Київському слідчому ізоляторі у нього значно погіршився стан здоров`я; були порушені його нормальні життєві зв`язки з людьми
та сім`єю, йому необхідно було вживати значних додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути моральну шкоду з Державної казначейської служби України на його користь у розмірі 100 000 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, оскільки на час звернення позивача з цим позовом підозра з нього не знята, досудове слідство тривало, неправомірність дій відповідачів судовим рішенням не були встановлені.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року скасовано, позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури було порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральної шкоди, що виявилось у душевних стражданнях, які він зазнавав у зв`язку
із звинуваченнями та переслідуваннями його органами досудового розслідування, перебуванням у слідчому ізоляторі іноземної та своєї держави, розміщенням інформації у засобах масової інформації про те, що він злочинець, у порушенні нормального та звичного способу життя тощо.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Державна казначейська служба України посилалась на те, що судом апеляційної інстанції не враховано вимоги Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у частині дотримання принципу розумності та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди.
Вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу завищено.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, заступник прокурора м. Києва, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим заявник вважав,
що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Зазначав, що право на відшкодування шкоди (у тому числі моральної шкоди) у розмірах і в порядку, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", виникає у наступних випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення
в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій,
що обмежують чи порушують права та свободи громадян; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді
і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи
про адміністративне правопорушення.
Вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки на час звернення до суду з цією скаргою досудове розслідування
у кримінальному провадженні № 12013110040000074 зупинено у зв`язку
із міжнародним розшуком ОСОБА_1 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Дніпровського районного суду м. Києва. Зупинено виконання постанови апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів
від 27 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування
та прокуратури, за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника прокуратури м. Києва на постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року призначено до розгляду.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надійшли
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2010 року слідчим слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України
в м. Києві (далі - СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві) стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною першою
статті 358 КК України, а постановою від 15 грудня 2010 року притягнуто його як обвинуваченого.
02 вересня 2013 року старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві складено повідомлення про те, що ОСОБА_1 підозрювався
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 та частиною першою статті 358 КК України, яке було вручено останньому 27 липня 2015 року
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області до 22 вересня 2015 року включно (а. с. 12-17).
Постановою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 22 вересня 2015 року строк тримання ОСОБА_1 під вартою було продовжено до 21 жовтня 2015 року включно (а. с. 19-25).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня
2015 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю до 19 грудня
2015 року включно (а. с. 26-29).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року
у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури
№ 4 Столярчука С. В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 7-8).
У вказаній ухвалі суду було зазначено, що у порушення вимог частини першої статті 481 КПК України письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1,
як особі, яка згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 05 листопада 1998 року, має право на заняття адвокатською діяльністю, здійснене старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а не Генеральним прокурором України або його заступником або керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень, у зв`язку із чим, в силу свого статусу адвоката, не є підозрюваним у розумінні частини першої
статті 42 КПК України.
Отже, ухвалою суду було встановлено факт недотримання органами досудового слідства вимог КПК України при повідомленні 27 липня 2015 року ОСОБА_1 про підозру.
20 січня 2016 року виконувачем обов`язків прокурора м. Києва складено повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та роз`яснено, що після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу (а. с. 100-102).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.