Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 454/1670/17
провадження № 61-5106 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарства "Бурка Валерій Володимирович";
відповідач - Львівська місцева прокуратура № 1, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Бурка Валерій Володимирович на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року у складі судді Адамович М. Я. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Фермерське господарство "Бурка Валерій Володимирович" (далі - ФГ "Бурка В. В.") звернулося до суду з позовом до Львівської місцевої прокуратури № 1, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 08 грудня 2016 року на адресу Генеральної прокуратури України ним направлено заяву про кримінальне правопорушення. В заяві він просив відкрити кримінальне провадження за статтею 382 КК України відносно посадових осіб Львівського обласного управління водних ресурсів по факту невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2012 року у справі № 148664/11/9104 (№ 2а-10905/2011). Надалі його заява була направлена до прокуратури Львівської області і у подальшому перенаправлена до Львівської місцевої прокуратури № 1, звідки він отримав відповідь про те, що його заява знов перенаправлена до Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Личаківський ВП ГУНП у Львівській області).
Після повторного звернення до Генеральної прокуратури з приводу внесення вищевказаної заяви до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), його було перенаправлено до Львівської місцевої прокуратури і надалі до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
Вважав такі дії прокуратури протиправними й такими, що порушують його права. Такими неправомірними діями йому було завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, ФГ "Бурка В. В." просило суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 млн. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями прокуратури.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову ФГ "Бурка В. В." відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивачем не доведено, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не вказано, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому діями прокуратури моральних страждань чи втрат немайнового характеру, відтак, відсутні підстави для задоволення позову. Посилання позивача на статтю 1176 ЦК України безпідставні, так як положення зазначеної статті на ці правовідносини не поширюється з огляду на спеціальний порядок відшкодування шкоди, визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ФГ "Бурка В. В." подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 454/1670/17 із Сокальського районного суду Львівської області.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не були захищені права позивача, гарантовані статтями 55, 56 Конституції України та порушені положення статті 40 Конституції України, частини першої статті 1166 ЦК України та статті 1176 ЦК України. Суди не надали належної правової оцінки доводам позовної заяви, не звернули уваги на незаконну бездіяльність прокуратури.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року представник прокуратури Львівської області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Суди дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ФГ "Бурка В. В." ставив питання щодо відкриття кримінального провадження за статтею 382 КК України відносно посадових осіб Львівського обласного управління водних ресурсів по факту невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2012 року у справі № 148664/11/9104 (№ 2а-10905/2011), в результаті чого вказані посадові особи позбавили фермерське господарство прав, гарантованих статтями 40, 55 Конституції України, та нанесли фермерському господарству шкоду. Також просив визнати фермерське господарство потерпілою стороною у даному провадженні.
Згідно з листами Генеральної прокуратури України від 23 грудня 2016 року та Прокуратури Львівської області від 28 грудня 2016 року вказана заява скерована для розгляду до Прокуратури Львівської області та надалі до Львівської місцевої прокуратури №1.
З листа від 30 грудня 2016 року вбачається, що Львівською місцевою прокуратурою № 1 дана заява відправлена для розгляду по суті до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
Листом т.в.о. начальника Личаківського ВП ГУНП у Львівській області від 20 січня 2017 року позивача повідомлено, що відомості за його заявою до ЄРДР не внесені. Одночасно роз`яснено його право оскаржити таке рішення.
Звернення фермерського господарства від 14 лютого 2017 року про внесення відомостей до ЄРДР за вищевказаною заявою про вчинення кримінального правопорушення з Генеральної прокуратури України направлено до Прокуратури Львівської області, звідти до Львівської місцевої прокуратури та надалі до Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.