Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 331/5780/13
провадження № 61-35357св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя, у складі судді Федченко І. М., від 19 грудня 2013 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С., від 18 квітня
2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-201/165/2008, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 51 тис. доларів США.
З метою забезпечення виконання позичальником умов укладеного кредитного договору 04 квітня 2008 року між банком та
ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-CNL-201/16/2008, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань по кредитному договору у повному обсязі. Згідно умов кредитного договору остаточною датою повернення кредиту є 04 квітня 2023 року. 29 квітня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги за спірним кредитним договором. Позивач вказував, що позичальник належним чином не виконував зобов`язання, передбачені кредитним договором, внаслідок чого станом на 16 липня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 477 342,76 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 50 023,99 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 399 841,75 грн; проценти за користування кредитними коштами - 5 390,81 доларів США, що еквівалентно 43 088,74 грн; пеня - 34 412,26 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь вказану заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року
№ CNL-201/165/2008 у розмірі 477 342,76 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя у солідарному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 19 грудня 2013 року скасовано. Позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором
від 04 квітня 2008 року № CNL-201/165/2008 у розмірі 413 883,48 грн, з яких:
399 531,60 грн - тіло кредиту, 14 351,88 грн - відсотки за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором
від 04 квітня 2008 року № CNL-201/165/2008 в сумі 63 115,70 грн, з яких:
28 703,44 грн - відсотки за користування кредитом, 34 412,26 грн - пеня.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позичальник припинив вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з листопада
2012 року, а з позовом до суду кредитор звернувся 19 липня 2013 року, отже підстави для стягнення з поручителя простроченої заборгованості, що утворилася станом до 19 січня 2013 року, тобто понад шість місяців до звернення позивача до суду, відсутні, оскільки порука за щомісячними платежами до 19 січня 2013 року в силу частини четвертої статті 559 ЦК України припинена. Прострочена заборгованість, починаючи з 20 січня
2013 року, підлягає стягненню з поручителя солідарно з боржником. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання поручителя на те, що порука припинилась у зв`язку з тим, що поручитель не надавав згоди на зміну відсоткової ставки, зазначивши, що відповідно до пункту 3 додаткового договору № 1 до договору поруки від 19 лютого 2009 року
№ SR-CNL-201/16/2008, який підписаний поручителем, в разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладання цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржених рішень суди попередніх інстанцій не врахували, що до спірного кредитного договору було укладено додаткові угоди, відповідно до яких була збільшена кредиторська заборгованість позичальника, а на укладення цих додаткових угод поручитель згоди не надавав. Єдиним підтвердженням надання згоди поручителем на внесення змін до умов кредитування є укладання додаткової угоди до договору поруки. Заявник зазначає, що він був позбавлений можливості довести ці обставини під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки його не було належним чином повідомлено за адресою його проживання про дату та час судових засідань. Заявник вказує, що позивач не надав доказів на підтвердження факту направлення на адресу поручителя письмової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. На думку заявника, суд не надав належної правової оцінки обставинам, пов`язаним із початком та закінченням перебігу строку, що регламентує право позивача на звернення із позовом до поручителя про дострокове стягнення кредиторської заборгованості. Банком не надано детального розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором. Розрахунок, проведений апеляційним судом, є необґрунтованим. Позивач не є стороною кредитного договору, отже не має права звертатись до суду з цим позовом.
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2, а тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги).
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 331/5780/13 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого
є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ CNL-201/165/2008, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 51 тис. доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника, зі строком повернення 04 квітня 2023 року шляхом внесення щомісячних платежів у відповідності до графіка, який є невід`ємною частиною договору. Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток 5,99% + FIDR).
З метою виконання умов кредитного договору 04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки
№ SR-CNL-201/16/2008, згідно з яким поручитель зобов`язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань по кредитному договору у повному обсязі.
19 лютого 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 2.1 договору поруки в наступній редакції: "Боржник зобов`язаний сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором, в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі". Доповнено пункт 2.2 договору поруки пунктом 2.2.1 наступного змісту: в разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному розмірі.
Подібній за змістом додатковий договір № 1 до договору поруки було укладено між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 04 червня 2009 року, в якому сторони погодили, що в разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору.
04 червня 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 04 квітня 2008 року, відповідно до умов якого сторони погодились, що на період з 04 червня
2009 року по 04 листопада 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процента ставка у розмірі 7% річних. На період з 04 листопада 2009 року до повного виконання боргових зобов`язань буде використовуватись плаваюча процентна ставка (6,28% річних + FIDR).
22 серпня 2011 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 04 квітня 2008 року, відповідно до умов якого сторони погодились, що на період з дати підписання додаткової угоди до 22 серпня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка (6,28% річних + FIDR). На період з 22 серпня 2011 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором буде використовуватись плаваюча процентна ставка (6,53% річних + FIDR).
З 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 припинив вносити щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 16 липня 2013 року виникла заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку становить: заборгованість за
кредитом - 50 023,99 доларів США, що еквівалентно 399 841,75 грн; відсотки за користування кредитними коштами - 5 390,81 доларів США, що еквівалентно 43 088,75 грн, пеня - 34 412,26 грн.
29 квітня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги за спірним кредитним договором.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.