Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2033/7221/12
провадження № 61-11653св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року у складі судді
Тарасенко Л. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 червня
2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 18 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЛ-2906/08, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 15 000,00 грн, зі сплатою 21 процента річних за користування грошовими коштами, з кінцевим строком повернення до 17 червня 2010 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 01 серпня 2012 року становила 200 235,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту-
14 983,65 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 16 567,90 грн; заборгованість зі сплати процентів по простроченій заборгованості - 24 922,43 грн, нарахована пеня - 143 761,38 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня
2012 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії
від 18 червня 2008 року № КЛ 2906/08 у розмірі 200 235,36 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 умови договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18 червня 2008 року № КЛ 2906/08 належним чином не виконував, а тому вимоги банку про стягнення з нього заборгованості у розмірі 200 235,36 грн є обгрунтованими.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Апеляційний суд відхилив доводи заявника про пропуск позивачем позовної давності, зазначивши, що про розгляд справи в суді першої інстанції відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак своїм правом на подання до суду першої інстанції заяви про застосування позовної давності не скористався. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 367 ЦПК України, не має права вирішувати нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не перевірив та не надав належної правової оцінки його заяві про застосування позовної давності, оскільки він був позбавлений можливості подати таку заяву до суду першої інстанції, оскільки не отримав позовну заяву та не був повідомлений про час та місце розгляду справи, його підписи на повідомленнях про вручення судових повісток є підробленими. Суд також не звернув увагу, що строк дії кредитного договору закінчився 17 червня 2010 року, а тому після зазначеної дати банк не мав права нараховувати пеню. Крім того, позовна заява від імені банку підписана не уповноваженою особою, оскільки відомості про неї, а також про особу, що видала довіреність особі, що підписала позовну заяву, відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18 червня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЛ-2906/08, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 15 000,00 грн, зі сплатою 21 процента річних за користування грошовими коштами, з кінцевим строком їх повернення до 17 червня 2010 року.
Відповідно до пункту 3.2.1. кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно, з 26 числа поточного місяця до 05 числа наступного місяця, здійснювати зменшення розміру кредитної заборгованості (суми виданих кредитних ресурсів), що утворилася станом на початок дня 26 числа поточного місяця, на розмір процентів по кредиту, розрахованих за користування кредитними ресурсами в період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця.
В абзаці першому пункту 4.3. кредитного договору визначено, що позичальник сплачує проценти щомісячно, 25 числа кожного поточного місяця. В зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами в період з 26 числа минулого місяця по 25 число поточного місяця.
Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1 процента від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується у випадку порушення відповідачем строків платежів, передбачених пунктами 3.2., 3.2.1., 4.3., 4.4. кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
19 квітня 2012 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення (вимогу) про існування у нього станом на
23 лютого 2012 року заборгованості за кредитним договором від 18 червня
2008 року в розмірі 42 088,22 грн, та необхідність здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги. Зазначена вимога була отримана ОСОБА_1 23 квітня 2012 року.
Станом на 01 серпня 2012 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18 червня
2008 року № КЛ-2906/08 у розмірі 200 235,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 983,65 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 16 567,90 грн; заборгованість зі сплати процентів по простроченій заборгованості - 24 922,43 грн, нарахована пеня - 143 761,38 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору та правильності нарахування ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором станом на 01 серпня 2012 року на загальну суму
200 235,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 983,65 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 16 567,90 грн; заборгованість зі сплати процентів по простроченій заборгованості -
24 922,43 грн, нарахована пеня - 143 761,38 грн.
Висновку щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором суди попередніх інстанцій дійшли внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.