Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 521/10517/16-ц
провадження № 61-36513св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський олійноекстракційний завод"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський олійноекстракційний завод" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року у складі судді
Поліщук І. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,
Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський олійноекстракційний завод" (далі - ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2015 року він працював
у ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" на посаді слюсаря-ремонтника відділу головного механіка товариства. Наказом відповідача від 07 листопада 2015 року № 133/1-к його було відсторонено від роботи
до проведення переатестації, строк якої було призначено на 25 листопада 2015 року. Також, вказаним наказом його було переведено на роботу
не обумовлену трудовим договором, зокрема - фарбувальні роботи.
Вважав, що жодних підстав, передбачених КЗпП України для відсторонення його від роботи, у відповідача не було.
При цьому зазначав, що від інструктажів та перевірок знань з охорони праці ніколи не ухилявся та посилався на те, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше року.
06 грудня 2015 року відповідачем було складено акт про його невихід
на роботу, затверджений директором заводу ОСОБА_2 .
Наказом відповідача від 07 квітня 2016 року № 34-к його було звільнено
з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України
за прогул без поважних причин.
Посилався на те, що зазначений наказ винесено з порушенням граничного строку для застосування зазначеної міри. Відповідачем було грубо порушено вимоги статті 149 КЗпП України, як він вважав, оскільки відповідачем не було відібрано від нього пояснення щодо причин не виходу на роботу, а також вимоги статті 141 КЗпП України щодо обов`язку забезпечення трудової та виробничої дисципліни.
Вважав вищевказаний наказ про його звільнення з роботи незаконним
та необґрунтованим, оскільки її звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства.
Крім того, посилався на те, що незаконне звільнення його з роботи порушило його законні права, призвело до втрати нормальних життєвих зав`язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, чим спричинено йому моральні страждання.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 07 листопада
2015 року про відсторонення його від роботи; скасувати наказ про звільнення з роботи за прогул; поновити його на роботі на посаді слюсаря-ремонтника відділу головного механіка ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод"; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" від 07 листопада 2015 року № 133/1-к про відсторонення від робіт підвищеної небезпеки слюсаря-ремонтника ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-ремонтника відділу головного механіка ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод".
Стягнуто з ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 32 713,23 грн та моральну шкоду - 3 000,00 грн.
У частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах одного місячного платежу допущено негайне виконання судового рішення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсторонення позивача від роботи відбулося з непередбачених законом підстав, а його звільнення відбулося без дотримання передбаченого порядку. Розриваючи трудовий договір з позивачем відповідач не зажадав від нього письмових пояснень з приводу порушення ним трудової дисципліни, чим порушив вимоги
статті 149 КЗпП України. Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що протиправною поведінкою відповідача, яка виразилася у необґрунтованому звільненні позивача, останньому завдана моральна шкода.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року у частині стягнення з ТОВ "Одеський олійноекстраційний завод" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінено.
Стягнуто з ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року
у частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним
та скасування наказу директора ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" від 07 листопада 2015 року про відсторонення від роботи скасовано, ухвалено у цій частині нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу директора ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" від 07 листопада 2015 року про відсторонення від роботи відмовлено.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року
у частині задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність наказу про відсторонення позивача від роботи, проте не звернув уваги на те, що позивач із вимогою щодо визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи звернувся із пропуском тримісячного строку звернення до суду
і поважних причин, які б надали можливість поновлення строку у цій частині ним не було наведено, а тому, як вважав суд апеляційної інстанції,
ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню через пропуск строку звернення до суду з такою вимогою.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції про те, що під час звільнення відповідача не було дотримано порядку, передбаченого статтею 149 КЗпП України. Звільнення позивача за прогули неможна вважати законним, оскільки останній
з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, а вимагати виконувати його іншу - законом не передбачено, а тому, як вважав суд апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції щодо визнання звільнення позивача незаконним та поновлення його на роботі є правильними
та обґрунтованими.
Разом із тим, суд правильно виходив із того, що в цій частині вимог позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки ним не було своєчасно отримано трудову книжку та не ознайомлено його з наказом про звільнення.
Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із вимог розумності і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю
та постанову суду апеляційної інстанції у частині вимог щодо поновлення
на роботі ОСОБА_1 та стягнення з товариства на користь
ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500,00 грн та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
із Малиновського районного суду м. Одеси.
У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій
не враховані всі фактичні обставини, що мали значення для правильного
та об`єктивного вирішення справи.
ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" вважало, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що звільнення позивача не можна вважати законним, оскільки останній з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, вимагати виконувати його іншу - законом не передбачено.
Зазначало, що товариству не потрібно було отримувати у позивача згоду
на виконання робіт, пов`язаних із фарбуванням технологічних трубопроводів у відділенні піно-пожаротушіння, оскільки ці роботи прямо передбачені його посадовою Інструкцією. Позивача не було відсторонено від роботи, а було відсторонено від робіт підвищеної небезпеки (управління системою піно-пожаротушіння).
Крім того, зазначало, що у випадку, якщо б позивача було б переведено
на іншу роботу, тоді і звільнено б його було з останньої посади на яку його було переведено. Проте, звільнено його було з посади слюсаря-ремонтника 4 розряду відділу головного механіка товариства, у черговий раз,
як товариство вважало, підтверджує відсутність факту переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.
Також, товариство вважало, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що під час звільнення позивача не було дотримано порядку, передбаченого статтею 149 КЗпП України, оскільки товариство перед застосуванням дисциплінарного стягнення, з метою з`ясування причин відсутності позивача на роботі, направляв йому лист-вимогу, який був залишений позивачем без задоволення.
Зазначало, що протягом року, що передував застосуванню до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, вже було застосовано
до нього дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни
у вигляді догани.
Товариство вважало, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки пропуску позивачем строку на звернення до суду, у зв`язку із чим, дійшли помилкового висновку про те, що позивачем не пропущено строк
на звернення до суду з тих підстав, що останнім не отримано трудової книжки та не ознайомлено з наказом про звільнення.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 квітня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника до відділу головного механіка, з окладом згідно штатного розпису та випробувальним терміном 1 місяць, що підтверджується відповідним наказом від 09 квітня 2015 року № 43/1-к.
Рішення кваліфікаційної комісії ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" від 15 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано таким, що задовільно пройшов теоретичне та практичне навчання та йому присвоєний розряд: слюсар - ремонтник 4-го розряду (а. с. 118 т. 1).
Наказом директора підприємства від 07 листопада 2015 року
№ 133/1-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи, обумовленої трудовим договором слюсаря-ремонтника 4-го розряду відділу головного механіка,
до проведення переатестації, строк якої назначено на 25 листопада
2015 року. Цим же наказом, до переатестації, його було переведено
на роботи з фарбування технологічних трубопроводів у відділенні піно-пожежогасіння (а. с. 91 т. 1).
Наказ про відсторонення від роботи було видано на підставі службової записки головного механіка ОСОБА_3 від 07 листопада 2015 року, у якій було зазначено про постійні порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, систематичне невиконання розпоряджень головного механіка та не виконання своїх посадових обов`язків, що може привести до непрацездатності установки піно-пожежогасіння для ліквідації загоряння на підприємстві, тому він просив дати згоду на переатестацію та відсторонення від своїх посадових обов`язків слюсаря-ремонтника 4-го розрядку ОСОБА_1 . У службовій записці також вказується, що на період підготовки до переатестації вже дано письмове розпорядження ОСОБА_1 займатися фарбуванням технологічних трубопроводів у відділенні пожежогасіння (а. с. 73 т. 1).