Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 399/75/17
провадження № 61-43657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Родіна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,
за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна" на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року у складі судді Лях М. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561 площею 3,5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000: 0400 та договір оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561-а площею 3,5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000:2401, які розташовані на території Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (далі - Камбурліївська сільська рада).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 29 вересня 2016 року він, на підставі договорів купівлі-продажу, набув у власність земельні ділянки площею 3, 5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000:0400 та площею 3,5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000:2401, які розташовані на території Камбурліївської сільської ради. 20 листопада 2007 року між попереднім власником цих земельних ділянок ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Родіна" (далі - СТОВ "Родіна") були укладені два договори оренди земельних ділянок за № 561 та № 561-а строком на 10 років кожний. Зазначив, що померла ОСОБА_2 умови договорів оренди з відповідачем не погоджувала, оскільки спірні договори не підписувала у зв`язку з цим вони є недійсними. На його пропозицію про припинення дії цих договорів відповідач надав йому письмове повідомлення від 11 жовтня 2016 року про відмову, обґрунтовуючи своє рішення тим, що дані договори є чинними і при переході права власності на земельні ділянки від попереднього орендодавця до іншого власника. Умови договорів оренди не погоджувалися з орендодавцем, а його як нового власника цих земельних ділянок вони не влаштовують, зокрема орендар, строк дії договору та розмір і форма орендної оплати. Таким чином, будучи власником земельних ділянок, позивач не може здійснювати своє право власності на землю, набуте у порядку, визначеному законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області рішенням від 02 травня 2018 року позов задовольнив. Визнав недійсними договори оренди земельних ділянок від 20 листопада 2007 року № 561 та № 561-а, укладені між ОСОБА_2 та СТОВ "Родіна". Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендодавець ОСОБА_2 не підписувала оспорювані договори оренди земельних ділянок, а підписи у цих договорах виконано іншою особою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд Кіровоградської області постановою від 14 серпня 2018 року рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року СТОВ "Родіна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга СТОВ "Родіна" мотивована тим, що при призначенні почеркознавчої експертизи судом порушено його права на участь в судовому засіданні, оскільки судом його не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання. Ці його права не відновлені і під час апеляційного перегляду, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того зазначив, що судова експертиза у цій справі призначалася двічі у зв`язку із тим, що експертна установа, в яку вперше направлені матеріали справи, була реорганізована. Про призначення експертизи достовірно було відомо відповідачу, однак останній, маючи відповідні процесуальні права, не відреагував на ухвалу суду. Представники відповідача неодноразово ігнорували судові засідання в цій справі та демонстративно покидали їх, що є відвертою неповагою до суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 жовтня 2018 року справа № 399/75/17 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.
Фактичні обставини
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29 вересня 2016 року є власником земельних ділянок площею 3, 5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000:0400 та площею 3,5081 га, кадастровий номер 3524682500:02:000:2401, які розташовані на території Камбурліївської сільської ради.
20 листопада 2007 року між попереднім власником даних земельних ділянок ОСОБА_2 і СТОВ "Родіна" в особі ОСОБА_3 були укладені два договори оренди земельних ділянок за № 561 та № 561-а строком на 10 років кожний, які були зареєстровані 26 березня 2012 року у ВДЗ у Онуфріївському районі за № 352460004000773 та 27 березня 2012 року у ВДЗ у Онуфріївському районі за № 352460004000828 відповідно.
Згідно з висновком експерта Полтавського науково дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 06 березня 2018 року № 3278 підписи в графах: "Орендодавець" в перших екземплярах договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561 площею 3,5081 га та договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561-а площею 3,5081 га виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (особами). Підписи в графах: "Орендодавець" у других екземплярах договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561 площею 3,5081 га та договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року № 561-а площею 3, 5081 га виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (особами).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 124 Земельного Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.