ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
м. Київ
справа № 802/1179/16-а
адміністративне провадження № К/9901/9971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1179/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої заробітної плати,
за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегії суддів у складі: Т. О. Драчук, А. Г. Загороднюк, Ю. П. Полотнянко) від 21 вересня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Вінницької області, у якому, після збільшення розміру позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії прокуратури Вінницької області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01 липня по 20 жовтня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з прокуратури Вінницької області на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 66731,90 грн. за період з 01 липня по 20 жовтня 2015 року.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 20 червня 2016 року позивач звернувся до прокуратури Вінницької області із заявою про здійснення перерахунку та виплату йому заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01 липня по 20 жовтня 2015 року. Однак листом від 14 липня 2016 року за № 05/3-1114-15 відповідач відмовив у цьому, посилаючись на те, що в бюджетних призначеннях на заробітну плату, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та "Про Державний бюджет України на 2016 рік", відповідні кошти для реалізації положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" органам прокуратури України не передбачені. Відмову прокуратури Вінницької області позивач вважає протиправною і такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії прокуратури Вінницької області щодо не нарахування та не виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов`язано прокуратуру Вінницької області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
В решті позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суд апеляційної інстанції, 17 жовтня 2016 року прокуратура Вінницької області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у цій справі залишити в силі.
6. Після усунення недоліків, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення відмовлено; встановлено десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подачі заперечення на касаційну скаргу.
7. 05 грудня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. 26 грудня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року.
9. 06 лютого 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла заява про прискорення розгляду справи.
10. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13. 26 січня 2018 року касаційну скаргу прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 802/1179/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
14. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 644/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
16. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року справу прийнято до провадження, відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури Вінницької області про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року;
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював у прокуратурі Вінницької області з 18 серпня 1996 року по 20 жовтня 2015 року, в спірний період займав посаду начальника відділу інформатизації.
19. Наказом прокурора Вінницької області № 1464 від 20 жовтня 2015 року позивача звільнено з займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
20. 20 червня 2016 року позивач звернувся до прокуратури Вінницької області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати йому заробітної плати відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року.
21. Листом від 14 липня 2016 року № 05/3-1114-15 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його заробітної плати за вищевказаний період та виплати пов`язаної з цим недоплати.
22. На думку позивача, заробітна плата, за період з 01 липня по 20 жовтня 2015 року включно, повинна нараховуватись прокуратурою Вінницької області виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
23. Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення позивач за захистом звернувся з відповідним позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що положення Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" в установленому порядку неконституційними не визнавались, а прокуратура Вінницької області при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу діяла відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 ).
25. Крім того, реалізація приписів статті 81 Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак такі зміни з незалежних від відповідача причин впродовж спірного періоду не вносились.
26. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв`язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв`язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. При цьому, надання працівникам прокуратури, прокурорам, передбачених Законом України "Про прокуратуру" посадових окладів, спрямованих на реалізацію принципу верховенства права, не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування на той чи інший бюджетний період.
27. Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо задоволення позову за період з 01 липня 2015 року по 15 липня 2015 року у зв`язку з тим, що Закон України "Про прокуратуру" в цій частині вступив в силу 15 липня 2015 року. Тобто, саме з цього часу виникло право позивача на отримання заробітної плати згідно статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
28. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, то суд апеляційної інстанції вважає, що вона має бути задоволена шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року включно, посилаючись на положення частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої заробітна плата складається з посадового окладу, премій і надбавок за: вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
29. З огляду на вищевказане, суд позбавлений повноважень щодо здійснення нарахувань, перерахувань заробітної плати та встановлення її чіткого розміру з урахуванням усіх складових. Крім того, відповідачем жодних розрахунків не надавалось, відповідна експертиза щодо нарахування заробітної плати не проводилась, а сума, вказана в позовній заяві, була обрахована самостійно позивачем, що унеможливлює правильне обрахування недоплати.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
31. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням його заперечень на адміністративний позов, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
32. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що застосування норм і положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14 жовтня 2016 слід застосовувати у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів, згідно із Законом України "Про Державний Бюджет України на 2015 рік".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
34. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
35. Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України "Про прокуратуру", що складає суть спірного питання, яке виникло між сторонами.