ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №804/3388/17
адміністративне провадження №К/9901/39379/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 (суддя - Прудник С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/3388/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Индустриальные технологии" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Индустриальные технологии" (далі - ТОВ "Индустриальные технологии") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській (далі - ДПІ у Соборному районі м. Дніпра) від 11.11.2016 №0000101401.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Соборному районі м. Дніпра оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Соборному районі м. Дніпра посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, ненадання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ремонтних робіт від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Соборному районі м.Дніпра проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Индустриальные технологии" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських відносин при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "СБС ИНЖИНИРИНГ" за період з 01.10.2015 по 31.12.2015, ТОВ "БК "Олімпія" за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 та подальшої реалізації їх на адресу контаргентів-покупців, їх реальності та повноти відображення в обліку.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.09.2016 №2825/04-63-14-03/31038495, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за жовтень 2015 року у сумі 88968 грн., та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 224236 грн.,
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальника позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій.
На підставі названого акту перевірки 11.11.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 224236 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112118,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем підрядних робіт у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.