ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №824/1000/16-а
адміністративне провадження №К/9901/3992/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (суддя Левицький В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.) у справі №824/1000/16-а за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" (далі - Чернівецьке управлінні ПАТ "Електро", відповідач) про стягнення податкового боргу на загальну суму 603287,98грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги №824/1000/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецького управління ПАТ "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у справі 824/1000/16-а.
Ухвалою суду від 05.05.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, судами допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. На думку відповідача, постанова суду першої інстанції, яка залишена без змін, не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Відповідач посилається на відсутність у Чернівецького управління ПАТ "Електро" податкової правосуб`єктності, вказує, що Управління не є користувачем чи орендарем земельних ділянок. Також, відповідач звертає увагу, що апеляційний розгляд справи відбувся без представника Чернівецького управління ПАТ "Електро", при цьому, що представник відповідача на судове засіданні з`явився та перебував у приміщенні суду. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Прокуратурою Чернівецької області та податковим органом подані відзиви на касаційну скаргу. Вказані суб`єкти владних повноважень зазначають про необґрунтованість касаційної скарги та просять касаційний суд відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем подано до Чернівецької ОДПІ податкові декларації по орендній платі з юридичних осіб:
звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік №9018533165. Річна сума, самостійно обчислена відповідачем по даній декларації за земельні ділянки склала: 183512,78грн., рівними частками за січень - грудень щомісячно по 15292,73грн.;
звітну податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9020232773. Річна сума, самостійно обчислена відповідачем по даній декларації за земельні ділянки склала: 262973,81грн., рівними частками за січень - листопад щомісячно по 21914,48грн. та 21914,53грн. за грудень.
Відповідач самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю не сплатив, у зв`язку з чим за платником обліковувався борг на суму 319572,16грн.
Судами з`ясовано, що відповідачем частково сплачено самостійно визначене податкове зобов`язання з плати за землю в сумі 13163,73грн., у зв`язку з чим розмір податкового боргу визначено у сумі 306408,43грн. (319572,16грн. - 13163,73грн.).
Чернівецькою ОДПІ проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань та несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами якої складені акти №147/24-12-15-03/00132629 від 08.02.2016 та №692/24-12-12-03/00132629 від 31.05.2016.
На підставі висновків викладених в актах перевірки, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001651503 від 18.02.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 46249,29грн.; №0006131203 від 09.06.2016, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 35737,27грн.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися.
03.05.2012 Чернівецька ОДПІ направила відповідачу податкову вимогу №683 на суму 19046,33грн. рекомендованим поштовим відправленням, який отриманий останнім 04.05.2012.
Оскільки інтегрованими картками платника підтверджується податковий борг, при цьому, відповідачем порушено строки погашення грошового зобов`язання з земельного податку, позивачем нарахована пеня у сумі 214892,99грн.
У зв`язку з наявністю у Чернівецького управління ПАТ "Електро" податкового боргу на загальну суму 603287,98грн., позивач звернувся до суду про його стягнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов`язання у розмірі 603287,98грн. станом на час розгляду справи не сплачена відповідачем, така сума боргу підлягає стягненню з Чернівецького управління Публічного акціонерного товариства "Електро" за рахунок готівки та з рахунків платника податків у банках до Державного бюджету України.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.
Як унормовано статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.