ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №826/2999/16
адміністративне провадження №К/9901/38061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016 (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Чаку Є.В.) у справі №826/2999/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2015 №59926552210 та №60026552210.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що господарські операції з реалізації позивачу його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Гарант" товару (паливно-мастильні матеріали) здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх реальність. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено подальше використання придбаного товару у межах власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг", висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства є помилковим, а проведення донарахувань - безпідставним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальність "Агрос-Гарант" з огляду на те, належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Висновок податкового органу щодо штучності формування позивачем показників податкового обліку спростовано в процесі розгляду справи. Суди також зауважили, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання, а тому підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №826/2999/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД" за лютий 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос- Гарант" за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2015 №291/26-55-22-10/36858306.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, зокрема, в сумі 285595,00грн, завищено рядок 24 "Від`ємне значення, що зараховується до наступного періоду" за березень 2015 року, на суму 98054,00грн.
Не погодившись висновками викладеними щодо встановлених порушень, позивачем було подано заперечення на вказаний акт від 21.08.2015, розглянувши які, контролюючий орган листом від 02.10.2015 №22720/10/26-55-22-10 спростував висновки акта перевірки щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс ЛТД", а по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Гарант" висновки акта залишено без змін.
На підставі висновків викладених у акті від 21.08.2015 №291/26-55-22-10/36858306 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2015 №59926552210, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 234426,00грн, з яких 187541,00грн за основним платежем та 46885,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №60026552210, яким позивачу зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд. 24 за березень 2015 року, на суму 98054,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальність "Агрос-Гарант" з огляду на удаваність укладених правочинів, тобто таких, які спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності факту реального проведення спірних господарських операцій, відповідач послався на аналіз відпрацьованої податкової інформації по вказаному контрагенту позивача (АІС "Податковий блок"), зокрема щодо неможливості встановлення наявності у Товариства з обмеженою відповідальність "Агрос-Гарант" матеріальних та трудових ресурсів, виробничого обладнання, технічного персоналу та транспортних засобів необхідних для ведення господарської діяльності такого роду; неможливості встановлення походження товару реалізованого позивачу по ланцюгу постачання, що ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки від 05.03.2015 №21 мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Гарант" (постачальник) по придбанню товару (паливно-мастильні матеріали). Згідно умов вказаного договору постачальник зобов`язується передавати покупцю паливно-мастильні матеріали (пальне та іншу продукцію), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами постачальника або самовивозом (п. 3.4 договору).
Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг", у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, зокрема, договір, додаток до договору, видаткові накладні, податкову накладну, платіжні доручення, що свідчать про безготівкове проведення розрахунків за постановлений товар.
Окрім того, позивачем, на підтвердження фактичного виконання договірних відносин з контрагентом до матеріалів справи також було долучено: договори оренди транспортних засобів, з яких вбачається, що в періоді, в якому проводилася перевірка, позивач орендував у Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" та Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургічний комбінат" автотранспорт з метою виконання заявок орендодавця по виконанню послуг по транспортному обслуговуванню; договір оренди автотранспорту та приміщення укладений з Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та додаток до договору; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів з визначеним пунктом розвантаження дизельного палива; список робітників позивача, які працювали на підприємстві у березні 2015 року, з якого вбачається, що працівниками є водії автотранспортних засобів, механіки з випуску, слюсарі з ремонту автомобілів.
Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаного контрагента було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося контролюючим органом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Гарант" з огляду на те, що операції здійсненні вказаним суб`єктом господарювання по ланцюгу постачання до позивача не мали реального характеру. Відповідач вказує, що перевіркою отриманих матеріалів відносно контрагента позивача не підтверджено фактичне проведення господарських операцій, а лише встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку, формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом є неправомірним.
8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Гарант" з огляду на безтоварний характер проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання останнім реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом. Податковий орган безпідставно пов`язує право Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування із діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товару, що вподальшому придбавається позивачем у належних платників податків. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
9.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
9.2. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
9.3. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
9.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
9.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 1.