ПОСТАНОВА
Іменем України
07 травня 2020 року
Київ
справа №640/6315/19
адміністративне провадження №К/9901/24898/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №640/6315/19
за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Мельничука В.П., суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.)
І РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просив визнати протиправними та нечинним положення Регламенту реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затвердженого Директором Державного бюро розслідувань Трубою Р.М. від 02. 03.2018 року в частині п.п. 2, 6, 7, 8, 9, 10 розд. ІІ.
2. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом:
- зупинення дії п.п. 2, 6, 7, 8, 9, 10 розд. ІІ. Регламенту реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затвердженого Директором Державного бюро розслідувань Трубою Р.М. від 02. 03.2018 року;
- заборони Директору Державного бюро розслідувань Трубі Роману Михайловичу одноосібно без погодження із першим заступником Директора та заступником Директора Державного бюро розслідувань здійснювати повноваження передбачені п. п. 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив про те, що проаналізувавши зміст Регламенту реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затвердженого Директором Державного бюро розслідувань Трубою Р.М. від 02. 03.2018 року, в частині п.п. 2, 6, 7, 8, 9, 10 розд. ІІ., встановив суперечність із Законом України "Про Державне бюро розслідувань". Відтак просить вжити заходів забезпечення позову з метою недопущення Директором Державного бюро розслідувань Трубою Р ОСОБА_2 М. порушень вимог законодавства.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію п.п. 2, 6, 7, 8, 9, 10 розд. ІІ. Регламенту реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затвердженого Директором Державного бюро розслідувань Трубою Р.М. від 02. 03.2018 року.
Заборонено Директору Державного бюро розслідувань Трубі Роману Михайловичу одноосібно без погодження із першим заступником Директора та заступником Директора Державного бюро розслідувань здійснювати повноваження, передбачені п. п. 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
7. Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі №640/6315/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу.
8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття оскаржуваного Регламенту порушують право позивача на безпеку, а також законний інтерес щодо забезпечення дії принципів верховенства права та законності в Україні.
10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів до винесення рішення у справі, або ж унеможливить чи утруднить виконання рішення у майбутньому.
11. Суд також зазначив, що позов не може бути забезпечено у спосіб, про який просить позивач, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі касатор вказав, що суд апеляційної інстанції неправомірно поновив відповідачеві строк на подачу апеляційної скарги та зарахував судовий збір, що був сплачений за подання первинної апеляційної скарги, яку було повернуто.
13. Касатор також зазначив, що необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції підтверджується тим, що у тексті оскаржуваної постанови від 01 серпня 2019 року вказано про неподання позивачем відзиву на апеляційну скаргу, хоча такий відзив міститься у матеріалах справи.
14. Заявник стверджує, що прийняття оскаржуваного Регламенту порушують його конституційне право на безпеку, а також законний інтерес щодо забезпечення дії принципів верховенства права та законності в Україні з огляду на ту обставину, що він являється членом ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
17. За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
18. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
19. 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
20. 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
21. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
22. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
23. Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
24. Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.