ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №803/1901/16
адміністративне провадження №К/9901/38221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (суддя Ільчишин Н.В., Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі №803/1901/16 за позовом Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Волинський автодор", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 №001150311 та №001151311.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 позов задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Волинський автодор" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі №803/1901/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №803/1901/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 06.05.2020.
Позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошує, що податок з доходів фізичних осіб та військового збору ДП "Волинський автодор" було перераховано до бюджету в повному обсязі у день виплати заробітної плати. З вказаного можна дійти висновку про безпідставність застосування до позивача санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України. Натомість, коли мають місце нарахування та несвоєчасність сплати платником податків суми грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. Як вважає позивач, до нього безпідставно застосовано санкцію статті 127 Податкового кодексу України. У касаційній скарзі позивач просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 скасувати, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 залишити в силі.
Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу. З посиланнями на статті 126, 127 Податкового кодексу України, Ковельська ОДПІ вказує про правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку філії "Маневицька дорожньо-експлутаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.
За результатами перевірки складено акт від 13.10.2016 №487/14-01/20145226, яким встановлено, що позивач несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив до бюджету військовий збір та податок з доходів фізичних осіб у виді заробітної плати.
На підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016:
№001150311, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 117741,82грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 105921,16 грн., пені 11820,66грн.;
№001151311, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 11966,73грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10668,51грн., пені 1265,22грн.
При цьому, з розрахунку штрафних санкцій по ПДФО вбачається, що відповідно до вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України позивачу нараховано штраф в загальній сумі 47675,88грн., відповідно до вимог пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України нараховано штраф в сумі 58245,28грн. Крім того, як слідує з розрахунку штрафних санкцій по військовому збору, до позивача застосовано штраф згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України на суму 4684,31грн., згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України - 5984,20грн.
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог ДП "Волинський облавтодор" вказано, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом безпідставно застосовано до філії "Маневицька дорожньо-експлутаційна дільниця" штрафні санкції в розмірі 25%, 50% та 75% згідно пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, оскільки в останньої відсутні факти несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до/або під час після виплати заробітної плати. Також зазначає про неправомірність застосування Ковельською ОДПІ санкцій одночасно за статтею 126 та статтею 127 Податкового кодексу України. Філією "Маневицька дорожньо-експлутаційна дільниця" протягом перевіреного періоду у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати працівникам виплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору також здійснювалась із затримкою. Однак, перерахування вказаних податків до бюджету здійснювалось одночасно із виплатою заробітної плати, порушень в частині не виплати ПДФО та військового збору під час виплати оподатковуваного доходу філія не допускала.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Як вказав відповідач, контролюючим органом до позивача не застосовано відповідальність за одне і те ж порушення за двома нормами. В частині порушень, де до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням строку сплатив суму податку (аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати), застосовано відповідальність передбачену статті 126 Податкового кодексу України, а коли виплата доходу передувала сплаті податку - статті 127 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016 №001150311 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 58245,28грн. та №001151311 в частині визначення суми грошового зобов`язання з військової збору за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5984,20грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд посилався на те, що в акті перевірки не зафіксовано факту ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору філією "Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця" як податковим агентом до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам, застосування Ковельською ОДПІ пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій є безпідставним. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ є протиправними та підлягають скасуванню в частині нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України по ПДФО на суму 58245,28грн. та по військовому збору на суму 5984,20грн.
Разом з тим, судом вказано, що у зв`язку із встановленням прострочення філією "Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця" сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.10.2016 №001150311 та №001151311 в частині застосування до позивача штрафу відповідно до вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та нарахування пені, а тому позовні вимоги підприємства в цій частині задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення суд посилався на те, що граматичне та змістовне тлумачення абзаців 2,3 статті 127 Податкового кодексу України свідчить про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій (не нарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) на протязі 1095 днів. При цьому законодавець не обумовлює існування (факту) повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов`язання. Факт несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підтверджується наданими позивачем зведеними відомостями про зарахування заробітної плати. При цьому з банківських виписок та платіжних доручень слідує, що сплату ПДФО та військового збору підприємство здійснювало одночасно із виплатою заробітної плати. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити повністю.