ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Уркевича В. Ю.
29 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/946/18
Провадження № 11-288заі19
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом до Комісії, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС про ненадання рекомендацій для переведення судді апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду;
- зобов`язати відповідача ухвалити рішення, яким рекомендувати для переведення суддю апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 31 січня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
ОСОБА_1 не погодилась із цим рішенням суду і подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишила без задоволення; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року залишила без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову в судовому засіданні 29 квітня 2020 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.
Правовий статус ВККС визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону.
Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 29 квітня 2020 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.
Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.
Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККС як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності ВККС як юридичної особи.
Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правовий статус ВККС як державного колегіального органу, тобто будь-які рішення приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегіальний орган делегує голові ВККС повноваження, в тому числі на представництво цього колегіального органу, висловлення його колегіальної волі при роз