ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Лященко Н. П., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року № 9901/637/18 (провадження № 11-1344заі18)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ? ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
Короткий виклад історії справи
18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
? визнати незаконним і скасувати рішення Комісії від 15 травня 2018 року № 644/ко-18, яким суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, а також рекомендовано Вищій раді правосуддя (далі ? ВРП) розглянути питання про звільнення позивача з посади судді зазначеного суду;
? рекомендувати ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Комісія під час проведення кваліфікаційного оцінювання свідомо занизила здобуті бали для того, щоб він не отримав мінімально допустимі бали, встановлені незаконним, на його думку, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
При цьому позивач зауважив, що оскаржуване рішення Комісії є невмотивованим, оскільки замість указівки на мотиви його ухвалення в рішенні лише перелічені засоби встановлення невідповідності судді займаній посаді. У рішенні не зазначено, за якими саме критеріями позивач не відповідає займаній посаді, не наведено жодної аргументації щодо рівня встановлених балів.
На думку позивача, чинному законодавству суперечить і те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення Комісією викладено рекомендації щодо звільнення судді з посади.
Окремо позивач зауважив, що тестування морально-психологічних якостей та загальних здібностей не передбачене чинним законодавством та встановлює додаткові обов`язки для судді, що суперечить Конституції України, а тому результати такого тестування позивача не могли братися до уваги в ході його кваліфікаційного оцінювання.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 22 серпня 2007 року № 762/2007 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п`ять років.
18 червня 2010 року Президент України видав Указ № 709/2010, яким суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 звільнив з посади на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді.
18 березня 2014 року на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року (з урахуванням ухвали цього суду від 1 лютого 2011 року) Указ Президента України № 709/2010 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді скасовано, про що видано відповідний Указ № 311/2014.
Наказом голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року № 75/к позивача поновлено на посаді.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких і суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 . Також зазначеним рішенням запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 63/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 2 березня 2018 року, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , та допущено останнього до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Зокрема, відповідно до цього рішення позивач склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 54 бали, за результатами виконаного практичного завдання - 62 бали, на етапі складання іспиту суддя загалом набрав 116 балів, тобто подолав мінімально допустимий бал іспиту, встановлений рішенням Комісії від 29 січня 2018 року.
Також ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено показники відповідності критеріям особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
15 травня 2018 року Комісія провела співбесіду з позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
Цього ж дня Комісія ухвалила рішення № 644/ко-18, у якому зазначено, що за наслідками вивчення питання про відповідність ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання Комісія дійшла таких висновків:
- за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 249 балів. При цьому за критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16;
- за критеріями особистої та соціальної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16;
- за критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16, суддя набрав 190 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди;
- за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16, суддя набрав 170 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди;
- за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 набрав 609 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
У зв`язку із зазначеним Комісія дійшла висновку, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, та вирішила:
- визначити, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 609 балів;
- визнати суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Вважаючи рішення Комісії від 15 травня 2018 року № 644/ко-18 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Комісії від 15 травня 2018 року № 644/ко-18, яким суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, а також рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді зазначеного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення Комісії від 15 травня 2018 року № 644/ко-18 є немотивованим, прийнятим з порушенням вимог частини першої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто не у спосіб, що визначений законом, у зв`язку із чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що імперативні приписи частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII вимагають ухвалення Комісією саме мотивованого рішення. Проте в оскаржуваному рішенні наведений лише перелік засобів установлення відповідності судді займаній посаді (результати іспиту, тестування, дослідження досьє, співбесіди), а також указані бали позивача за кожним з критеріїв, однак відсутні мотиви для прийняття рішення щодо кожного з указаних критеріїв та аргументи Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів і доказів позивача та виставлення саме такої кількості балів.
На переконання суду першої інстанції, рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання має містити висновок про те, за яким саме критерієм (компетентності, професійної етики або доброчесності) суддя не відповідає займаній посаді.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що не застосовує підзаконний нормативний акт - Положення № 143/зп-16, яким Комісія визнала можливість зазначення або підстав, або мотивів ухвалення рішення на альтернативній основі, як такий, що звужує обсяг прав особи і суперечить нормативному актові вищої ланки (Закону № 1402-VIII).
Не погодившись із таким рішенням, Комісія подала апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі Комісія просила скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Водночас 15 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив у цій справі додаткове рішення, яким зобов`язав Комісію прийняти рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 відповідно до статті 88 Закону № 1402-VIII, залишивши без задоволення позовні вимоги в частині рекомендації ОСОБА_1 для обрання його на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково, оскільки прийняття такого рішення є дискреційним повноваженням Комісії.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на нього з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати додаткове рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким рекомендувати ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 лютого 2020 року апеляційні скарги Комісії та ОСОБА_1 задовольнила частково.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 15 листопада 2018 року скасувала, провадження у справі закрила.
Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду проаналізувала положення статей 83, 88 Закону № 1402-VIII, статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», Положення № 143/зп-16 та Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16, та констатувала, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання, викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
На думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 15 травня 2018 року № 644/ко-18, яким, зокрема визнано, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, а також рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді зазначеного суду.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по