Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 441/1298/17
провадження № 61-37488св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Родатицька сільська рада Городоцького району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області, у складі судді Яворської Н. І., від 26 грудня
2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяк Р. П., Шеремети Н. О.,
від 14 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що із 2004 року вона безперервно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав на праві власності ОСОБА_3, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємці спадщину не прийняли, у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які записи щодо наявності зареєстрованих речових прав на житловий будинок.
Посилаючись на те, що вона тривалий час (понад 10 років) добросовісно, відкрито і безперервно володіє житловим будинком, позивач просила суд на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність сукупності умов для набуття права власності за набувальною давністю, що передбачено положеннями статті 344 ЦК України, а крім того, за наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_3 Родатицька сільська рада не є належним відповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року -без змін.
Приймаючи постанову від 14 травня 2018 року, колегія суддів виходила з того, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні даної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 від імені якої діє представник
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Яцишин А. В. на рішення Городоцького районного суду Львівської від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 441/1298/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В липні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 441/1298/17 передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник вважає, що суди не надали належної правової оцінки обставинам справи та формально поставилися до її вирішення. Наголошує на тому, що протягом усього часу проживання позивача з дітьми у житловому будинку АДРЕСА_1 ніхто з родичів померлої
ОСОБА_3 на зазначений будинок не претендував та навіть не з`являвся. Позивачу був невідомий факт реєстрації у будинку ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб. Так само їй невідоме фактичне місце проживання ОСОБА_4 .
Вважає, що оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що є особи, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_3, то суд першої інстанції зобов`язаний був залучити цих осіб до участі у справі в якості відповідача або третьої особи.
У визначений касаційним судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, якій належав на праві власності житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її сини: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, останній зареєстрований у спірному будинку та проживає в селі Речичани Городоцького району Львівської області.
Апеляційним судом встановлено, що позивач користується спірним майном на підставі усної домовленості та з дозволу одного із членів родини спадкодавця.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Родатицька сільська рада Городищенського району Львівської області не є належним відповідачем у цій справі і позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути пред`явлені до спадкоємців ОСОБА_3, а крім того, ОСОБА_1 не довела належними доказами обставини, які відповідно до статті 344 ЦК України вказують на виникнення права власності на спірний будинок за набувальною давністю.