Постанова
Іменем України
29 квітня 2020року
м. Київ
справа № 569/8273/17-ц
провадження № 61-47479св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2018 року у складі судді Куцуконя Ю. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 грудня 2015 року. До цього часу у спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Під час купівлі квартири він домовився з відповідачами про те, що вони будуть проживати у квартирі до першої його вимоги. 03 травня 2017 року він надіслав відповідачам письмову вимогу про звільнення квартири та зняття з реєстраційного обліку, проте така вимога, як і численні усні вимоги про звільнення квартири, відповідачами проігноровані.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом їх виселення.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним із застосуванням наслідків недійсності договору, скасування державної реєстрації права власності.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що договір купівлі-продажу від 30 грудня 2015 року є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства щодо визначення дійсної ринкової вартості об`єкта нерухомості, який підлягає відчуженню. Крім того, у неї було відсутнє вільне волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу за ціною у 7 разів нижчою дійсної ринкової. Сам договір укладений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. У порушення вимог чинного законодавства про обов`язковість експертної оцінки квартири із визначенням її дійсної ринкової вартості для цілей оподаткування, змушена була укласти цей договір проти своєї волі та на вкрай невигідних для себе умовах, виходячи із домовленості, що з моменту повернення 10 000,00 дол. США договір купівлі-продажу буде припинений. Зазначене підтверджується тим, що на виконання своїх зобов`язань із позики та на вимогу ОСОБА_5, ОСОБА_3, починаючи із 2016 року, погашав заборгованість за позикою шляхом перерахунку грошей на картковий рахунок дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_7, що підтверджується частиною доданих до цієї заяви квитанцій. Вважає, що договір купівлі-продажу квартири, як підстава переходу до ОСОБА_1 права власності на квартиру, є недійсним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання кожного із сторін повернути в натурі іншій стороні все одержане на виконання цього правочину.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 46,4 кв. м, шляхом виселення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є ні власниками квартири АДРЕСА_1, ні членами сім`ї ОСОБА_1 - власника цієї квартири, а тому вони у зв`язку з відчуженням цієї квартири позивачу, втратили право користування вказаним житлом і підлягають виселенню з квартири без надання іншого житла.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку про ринкову вартість спірної квартири від 29 грудня 2015 року, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Схід-П Експерт" на замовлення самої ОСОБА_2, ринкова вартість квартири станом на 29 грудня 2015 року визначена у розмірі 99 382,00 грн. Вказаний висновок у судовому порядку недійсним не визнано, з ним сторони договору купівлі-продажу погодилися, про що свідчить підписаний сторонами текст самого договору. Посилання на те, що при укладенні договору купівлі-продажу волевиявлення продавця ОСОБА_2 не було вільним і не відповідало її внутрішній волі не заслуговують на увагу, оскільки суперечать тексту договору купівлі-продажу, підписаного самою ОСОБА_2 . Рішенням Рівненського міського суду від 27 квітня 2015 року у справі № 569/1974/15-ц, заборгованість за кредитним договором у сумі 402 790,36 грн стягнута на користь ПАТ "Укрсоцбанк" із ОСОБА_4, який не є власником спірної квартири. Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірну квартиру) судом не ухвалювалося. Як зазначають самі ж відповідачі, ними від банку отримана саме пропозиція щодо погашення залишкової суми кредитної заборгованості або передачі спірної квартири у власність банку, а не вимога про передачу квартири, оскільки, враховуючи характер судового рішення у справі № 569/1974/15-ц, право на таку вимогу у банка не існувало. Крім того, доказів на підтвердження отримання такої пропозиції відповідачі суду не надали. ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували ту обставину, що договір купівлі-продажу квартири вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини, зокрема, під загрозою втратити житло і для усунення або зменшення цієї обставини необхідно було укласти такий правочин. При вирішенні спору суд не прийняв до уваги розписку ОСОБА_3 від 03 січня 2016 року як доказ наявності позикових зобов`язань перед ОСОБА_5 у контексті спірних правовідносин сторін. Погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Укрсоцбанк" мало місце 30 грудня 2015 року, і саме 30 грудня 2015 року укладений договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідачі вказують на те, що погашення кредиту частково відбулося за кошти, отримані ОСОБА_3 у позику від ОСОБА_5 . Разом з тим, як зазначив ОСОБА_3 у своїй розписці від 03 січня 2016 року, грошові кошти у сумі 10 000,00 дол. США через ОСОБА_1 він отримав від ОСОБА_5 31 грудня 2015 року, тобто на наступний день після погашення ОСОБА_4 кредитної заборгованості.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували ту обставину, що договір купівлі-продажу квартири вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини, зокрема, під загрозою втратити житло і для усунення або зменшення цієї обставини необхідно укласти такий правочин.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2018 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були послідовними та логічними у своїх поясненнях щодо фактичних обставин справи, підтвердили їх відповідними доказами, які вказують, що можливість надати позику мав лише ОСОБА_5, і що ОСОБА_1 є його підлеглим, його власних грошей у сумі 10 000,00 дол. США станом на 30 грудня 2015 року він мати не міг. Існувала тяжка обставина - загроза втратити житло, яке є єдиним для відповідачів, двоє із яких є особами із інвалідністю; при цьому інвалідність ОСОБА_4 трудова та одержана у 2013 році.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_2 не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у позивача на дату укладення оспорюваного правочину існувала реальна загроза втрати квартири. Звіт про оцінку майна не оспорено та не скасовано у судовому порядку, а отже, ОСОБА_2 , підписуючи такий звіт як продавець, особисто визнала об`єктивність визначеної ним вартості.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Штелик С. П. від 14 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
08 січня 2019 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
30 грудня 2015 року між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С. Й. та зареєстрований у реєстрі за № 3743.
Із преамбули договору купівлі-продажу слідує, що сторони уклали його, діючи добровільно та попередньо ознайомились із вимогами чинного законодавства України щодо недійсності правочинів.
За договором купівлі-продажу, продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, а покупець зобов`язується прийняти це майно і сплатити за нього обговорену грошову суму (пункти 1 та 2 договору). Ця квартира є приватною власністю продавця (пункт 7 договору).
Ринкова вартість квартири становить 99 382,00 грн згідно з висновком про ринкову вартість квартири, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Схід-Експерт" 29 грудня 2015 року (пункт 9 договору).
Продаж квартири вчиняється за домовленістю сторін і сума оплати становить 99 382,00 грн, які отримані продавцем від покупця повністю до підписання цього договору. Ціна об`єкта є остаточною, відповідає бажанню та волевиявленню сторін і зміні не підлягає (пункт 10 договору). Сторони підтверджують факт взаємної домовленості щодо механізму проведення повного розрахунку за продану квартиру (пункт 11 договору).
У пункті 18 договору купівлі-продажу сторони зазначили, що вони, продавець та покупець, однаково, розуміючи значення, зміст і умови цієї угоди та її правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при її укладанні та створення для себе певних юридичних наслідків, а також те, що вона не носить характеру мнимої та удаваної угоди. Сторони свідчать, що у тексті даного договору зафіксовані всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу квартири.
Правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного об`єкта нерухомості, зміст статей 182, 229, 230-235, 655, 659- 668 ЦК України, статті 65 СК України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" їм: продавцю та покупцю, нотаріусом роз`яснено, про що зазначено у пункті 20 договору купівлі-продажу.