ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2020 року
м. Київ
справа № 754/2623/14-к
провадження № 51-1906км19
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Крет Г. Р., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
захисників Чернової О. О., Бодні І. О.,
прокурора Єременка М. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисників Чернової О. О. та Бодні І. О. на вирок Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Мирівка Кагарлицького району Київської області, жительки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, оскарженого вироку та встановлені обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 було виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 іч. 1 ст. 190 КК.
За наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора 18 березня 2019 року Київський апеляційний суд скасував виправдувальний вирок й ухвалив обвинувальний, яким визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК, і призначив покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив від відбування покарання.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд визнав ОСОБА_1 винуватою у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив цей суд, 24 жовтня 2013 року начальник відділу місцевих податків і зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ОСОБА_1, достовірно знаючи про відсутність у неї повноважень приймати рішення про неанулювання свідоцтва платника ПДВ, зателефонувала заступнику директора ТОВ " Бур`ян " - ОСОБА_3, яку запевнила, що в разі передачі їй 2500 дол. США вона особисто зможе вжити заходів для вирішення питання про неанулювання такого свідоцтва товариства. ОСОБА_3, довіряючи ОСОБА_1 з огляду на її керівну посаду, погодилася з указаною пропозицією. Надалі, 30 жовтня 2013 року о 15:50 на вул. Закревського, 41 у кабінеті № 314 приміщення ДПІ ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 обумовлені раніше 2500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на зазначену дату становило 19 975 грн, після чого останню відразу було затримано. Тому вона не мала реальної можливості розпорядитися коштами, хоча і виконала всі дії, які вважала за необхідне для доведення злочину до кінця.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
У спільній касаційній скарзі захисники Чернова О. О. та ОСОБА_4 просять скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження. Суть доводів скаржників зводиться до того, що апеляційний розгляд було здійснено упереджено, неповно і з порушенням приписів ст. 23 КПК; також згаданий суд не дав в аспекті статей 84, 86, 87, 94, 290 цього Кодексу належної оцінки зібраним у справі доказам і за відсутності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_1 незаконно засудив її, ухваливши рішення, яке не відповідає ст. 370 КПК. Указуючи на те, що ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) щодо ОСОБА_1 було відкрито стороні захисту лише в ході апеляційного провадження, скаржники ставлять під сумнів допустимість матеріалів НСРД, які, на їхню думку, не мають доказового значення, враховуючи й положення ст. 246 КПК, адже передбачений ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК злочин є невеликої тяжкості. Крім того, захисники зауважують, що апеляційний суд оцінив показання свідка ОСОБА_5, якого безпосередньо не допитав, натомість не зважив на показання іншого допитаного свідка ( ОСОБА_6 ). За твердженням авторів скарги, також є необґрунтованим посилання у вироку на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року як на доказ протиправності дій податкової інспекції стосовно ТОВ "Бур`ян".
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисники підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість заявлених касаційних вимог.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає оспорюваний вирок у межах касаційної скарги, за якою було відкрито касаційне провадження.
У силу ч. 1вказаної статті Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З урахуванням наведеного, а також положень ч. 1 ст. 438 КПК Суд позбавлений процесуальної можливості скасувати чи змінити вирок через неповноту апеляційного розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а при здійсненні касаційного провадження виходить з обставин, установлених у цьому рішенні.
У поданій скарзі, серед іншого, по суті заперечується правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки до повноважень Суду законом не віднесено.
За матеріалами кримінального провадження, розглянувши його, місцевий суд вирішив, що більшість доказів сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими, а показань потерпілої ОСОБА_3 недостатньо для визнання обвинуваченої за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК ОСОБА_1 винуватою у закінченому замаху на шахрайство, а тому виправдав останню.
Не погодившись із таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу. У ній він, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати виправдувальний вирок й ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_1 за вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 404, 405 КПК, переглянув оспорюване рішення, частково задовольнив скаргу сторони обвинувачення, скасував виправдувальний вирок й ухвалив новий обвинувальний вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 190 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, усупереч доводам у касаційній скарзі висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні суспільно небезпечного діяння проти власності є обґрунтованим, його було зроблено за результатами безпосереднього дослідження й перевірки зібраних доказів, і оцінка тих фактичних даних, що мають значення для справедливого вирішення справи, відповідає ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку апеляційний суд дійшов насамперед на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7 ; фактичних даних, що містяться у заяві ОСОБА_3 від 28 жовтня 2013 року, у процесуальних документах від 30 та 30-31 жовтня 2013 року, відповідно у протоколах огляду, помітки та вручення грошових коштів, про результати контролю за вчиненням злочину № 82тв/о з додатками до нього, освідування ОСОБА_1 з відеозписом до нього, огляду її мобільного телефону, огляду місця події з відеозаписом цієї слідчої дії, а також у протоколі огляду предметів від 12 грудня 2013 року; крім того, на підставі проведених у справі експертних досліджень № 879-ВКЕ від 15 листопада 2013 року, № 1722/х від 28 листопада 2013 року, № 880 ВЕ і № 1737/х від 29 листопада 2013 року, зміст яких детально відображено у вироку.