Постанова
Іменем України
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 759/7011/18
провадження № 61-20002св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство закордонних справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 05 лютого 2018 року він звернувся до Президента України із письмовим запитом щодо недопущення депутатів Бундестагу ФРН, громадян ЄС на територію України - Автономну Республіку Крим. Відповідно до листа Адміністрації Президента України від 07 лютого 2018 року № 22/006080 вказаний запит від 05 лютого 2018 року був надісланий до Міністерства закордонних справ України. Вказав, що відповідачем його запит до Президента України від 05 лютого 2018 року був зареєстрований 07 березня 2018 року за № 186-389/0/2-18.
У порушення вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" Міністерство закордонних справ України відповідь на його запит не надало, а тому вважав, що бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду яку він оцінив у розмірі 2 000 000,00 грн.
З урахуванням викладених обставин просив суд стягнути з Міністерства закордонних справ України на свою користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин допущення відповідачем протиправної бездіяльності, якою позивачу могло бути спричинено моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв`язку між завданою моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не доведено завдання йому цієї шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
10 грудня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Міністерства закордонних справ України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 05 лютого 2018 року на підставі Закону України "Про звернення громадян" звернувся до Президента України із запитом щодо недопущення депутатів Бундестагу ФРН громадян ЄС на територію України - Автономну Республіку Крим.
Даний запит ОСОБА_1 відповідно до листа Адміністрації Президента України від 07 лютого 2018 року № 22/006080-26 на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" було надіслано до Міністерства закордонних справ України.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 40 Конституції України, статей 1, 15, 16, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян", статті 5 Закону України "Про інформацію" кожному гарантується право на звернення та отримання вичерпної та обґрунтованої відповіді стосовно порушених питань, крім випадків, що встановлені законами.