Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 565/1387/17
провадження № 61-1501св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Кузнецовська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року у складі судді Ковтуновича М. І. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Кузнецовська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,про оголошення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_3 26 липня 2017 року Кузнецовською міською державною нотаріальною конторою Рівненської області: за реєстровим номером 439 - на 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1; за реєстровим номером 440 - на земельну ділянку для індивідуального садівництва, кадастровий номер 5620889300:04:001:0144 за адресою: Старорафалівська сільська рада, Володимирецький район, Рівненська область, (далі - земельна ділянка для індивідуального садівництва); за реєстровим номером 441 - на автомобіль марки ВАЗ, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі - автомобіль марки ВАЗ).
Позов обґрунтовано тим, що позивачі є дітьми ОСОБА_7 . З 22 серпня 2002 року ОСОБА_7 залишив місце постійного проживання і з того часу вони його ніколи не бачили та не мають інформації про його місцезнаходження. Згідно з рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2003 року ОСОБА_7 визнано безвісно відсутнім. Після зникнення ОСОБА_7 мати позивачів зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, проте встановити його місцезнаходження не вдалося. Оскільки ОСОБА_7 не оголошено померлим, то позивачі не можуть прийняти, володіти та розпорядитися його спадщиною. При цьому, ОСОБА_7 спільно із позивачами має право власності на квартиру АДРЕСА_3, а також йому на праві власності належить земельна ділянка для будівництва і обслуговування гаража.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, який є батьком ОСОБА_7 та, відповідно, дідом позивачів, відкрилася спадщина на 2/3 частки квартири № 30 , земельну ділянку для індивідуального садівництва та автомобіль марки ВАЗ.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_7 та відповідач - ОСОБА_3 . З метою набуття права на спадкування по праву представлення на спадкове майно ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відповідні заяви до Кузнецовської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Зазначають, що від вирішення вимоги про оголошення померлим ОСОБА_7 залежить питання про набуття позивачами права власності на спадкове майно, що зареєстроване за їх батьком ОСОБА_7, а також на спадкове майно після смерті ОСОБА_8, на яке має право ОСОБА_7, як спадкоємець першої черги. 26 липня 2017 року нотаріусом видано відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 на все спадкове майно. Відповідачем не визнається право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спадщину після ОСОБА_8 .
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачами не доведено підстави для оголошення ОСОБА_7 померлим. В задоволенні вимог в частині внесення змін до свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 відмовлено, оскільки вони є похідними від вимоги про оголошення ОСОБА_7 померлим.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що законом визначено, що відсутність відомостей про перебування особи у місці її постійного проживання протягом трьох років є достатньою обставиною для оголошення фізичної особи померлою, з огляду на що суди помилково взяли до уваги обставини призначення ОСОБА_7 пенсії по інвалідності у період з 20 жовтня 2005 року по 01 листопада 2017 року, підтвердження його трудової діяльності протягом 2007 - 2009 років.
Заявники також зазначили у касаційній скарзі про те, що судами не надано належну оцінку доводам щодо достовірності показань свідка ОСОБА_9, які є протилежними за змістом показанням інших свідків у справі.
Крім того, судами не взято до уваги що у 2002, 2014 та 2017 роках позивачами вживались заходи щодо активного пошуку ОСОБА_7, за результатами яких поліцією не встановлено місце перебування ОСОБА_7 .
У березні 2018 року ОСОБА_3 подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що сам факт відсутності ОСОБА_7 у місці його проживання, навіть протягом тривалого часу не може бути достатньою підставою для застосування правил статті 46 ЦК України та оголошення його померлим, оскільки будь-яких обставин, за яких можливо припустити смерть ОСОБА_7 позивачі не зазначили. До того ж позивачі не підтвердили належними доказами, що ОСОБА_7 є рідним сином ОСОБА_8 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Коротуну В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року, витребувано матеріали справи № 565/1387/17 із суду першої інстанції, надано учасникам справи строк для подання відзиву.
12 березня 2018 року матеріали справи № 565/1387/17 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 на підставі рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року матеріали справи № 565/1387/17 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.