Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 204/2139/17
провадження № 61-22695 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 29 листопада 2017 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року
у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є добросовісним володільцем домоволодіння АДРЕСА_1, після смерті свого чоловіка, починаючи з 25 листопада 2009 року і дотепер. Дане домоволодіння було збудовано її свекром - ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та свекрухою - ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно
з Краснопільською селищною радою Дніпропетровської області
від 28 травня 1957 року, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою м. Дніпропетровська від 17 червня 1957 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2-4627.
2 липня 1987 року між нею та сином власників домоволодіння -
ОСОБА_6 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3, було укладено шлюб. Після укладення шлюбу вона стала проживати спільно з чоловіком в родині свекрів у належному їм домоволодінні. Після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, її чоловік - ОСОБА_6 прийняв дане спадкове майно в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, але за видачою на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за життя не звертався,
а невдовзі ІНФОРМАЦІЯ_3 - помер. Залишившись з дітьми господарювати в домоволодінні, вона прийняла на себе весь тягар по утриманню даного нерухомого майна: здійснювала догляд, робила поточний ремонт комунікацій, сплачувала рахунки по комунальних витратах, вживала заходи щодо забезпечення охорони, тобто відкрито і добросовісно заволоділа цим майном.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 02 жовтня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідача була залучена Дніпровська міська рада.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 29 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не володіла спірним домоволодінням протягом десяти років, а позовні вимоги про визнання за нею права власності за набувальною давністю на вказане домоволодіння є необґрунтованими.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що фактично у позивачки виникли правовідносини щодо спірного нерухомого майна, які регулюються Книгою шостою ЦК України (спадкове право).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції правильно зробив висновок, що позивачкою не доведені зазначені нею підстави для задоволення права власності на домоволодіння за набувальною давністю з огляду на її обізнаність про те, що вона є спадкоємцем за законом, і ці правовідносини регулюються іншими нормами ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 204/2139/17 із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції встановлено, що позивачка є давнісним володільцем спірного домоволодіння, тобто на час розгляду справи особисте володіння тривало 8 років відповідно
з частиною першою статті 344 ЦК України є недостатнім для визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно. Проте невраховано час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) є позивачка, тобто не застосовано норму частини другої статті 344 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка вибрала не вірний спосіб судового захисту, оскільки існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння - спадкування. Такий висновок не відповідає виниклим правовідносинам, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав на це майно за спадкодавцем.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.