Постанова
Іменем України
05 травня 2020 року
м. Київ
справа № 404/3048/18
провадження № 61-19228св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2019 року у складі судді Панфілової А. В., постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Дуковського О. Л., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2019 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.
Позов обґрунтовано тим, що у 2015 році ОСОБА_1 отримала у спадок домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою приватизації земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння, позивач звернулася до Кіровоградської міської ради із заявою у відповідності до статті 118 ЗК України.
Після отримання дозволу та виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, вона звернулась до суміжних землекористувачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, для підписання акта погодження меж земельної ділянки. Проте, відповідачі безпідставно відмовилися підписувати цей акт.
Позивач вважає, що такі дії порушують її права на приватизацію земельної ділянки.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просилавизнати неправомірною відмову ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у підписанні акта погодження меж земельної ділянки та визнати її права на приватизацію без підпису акта погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відмова суміжних землекористувачів від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує права ОСОБА_1 на приватизацію вказаної земельної ділянки та не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначають, що судами правильно вказано, що підписання акта погодження земельної ділянки не є їхнім обов`язком, а тому визнання неправомірною відмови у його підписанні є неналежним способом захисту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
16 грудня 2019 року справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, згідно із свідоцтвом про право на спадщину.
29 листопада 2016 року на замовленням ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0432 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Суміжними землекористувачами є:
- ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які мають у спільній власності земельну ділянку на АДРЕСА_2 загальною площею 0,0442 га, на підставі рішення міської ради м. Кропивницького від 19 грудня 2017 року № 1312 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2018 року.
- ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які мають у спільній власності земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0362 га, на підставі рішення міської ради м. Кропивницького від 07 травня 2019 року № 2536 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 листопада 2018 року.
Установлено, що суміжні землекористувачі відмовляються погоджувати межі земельної ділянки, яку позивач має намір приватизувати.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.