ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №2а-11967/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/40965/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2016 (суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Межевич М.В., Земляна Г.В.)
у справі № 2а-11967/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (далі - ТОВ "АДМ Трейдінг Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 29.02.2012 № 0000182320.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 прийняті у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість та з`ясування, зокрема: - руху активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягали доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.
За наслідками повторного перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та прийняти нове рішення яким відмовити в позові.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АДМ Трейдінг Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.01.2012 №91/40-40/7/20027449, в якому відображено висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 29.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182320, згідно з яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 176998,00 грн. та за жовтень 2011 року на 41770,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 54692,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишене без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано, в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.