ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №815/7057/14
адміністративне провадження №К/9901/25081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 (суддя - Харченко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді: Скрипченко В.О., Осіпов Ю.В.) у справі №815/7057/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі норм, які втратили чинність, нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій за період, який перевищує 1095 днів, за результатами документальної перевірки позивача за період з 01.01.2011 по 01.10.2011; 2) скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.12.2014 № 0039381701 та № 0039391701, 3) рішення про застосування штрафних санкцій від 05.12.2014 № 0039411701 та податкову вимогу від 05.12.2014 № Ф-0039401701.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.12.2014 №0039381701, №0039391701, рішення від 05.12.2014 №0039411701, вимогу 05.12.2014 №Ф-0039401701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та не прийнято до уваги вимоги пунктів 177.4, 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про транспорт", Закону України "Про дорожній рух" та глав 3, 8, 10, 11, 13, 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 №6217/17-128/ НОМЕР_1, в якому відображено висновок про порушення позивачем пп. 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового кредиту на 238566,00 грн., пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 та п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення податку на доходи фізичних осіб на 194062,78 грн., а також пп. 4 п. 2 ст. 6, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 415829,93 грн.
На підставі названого акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014:
№ 0039381701, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 194062,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 48515,70 грн.;
№ 0039391701, згідно з яким позивачу нараховано суму з податку на додану вартість за основним платежем 147829,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36957,25 грн.;
прийнято рішення від 05.12.2014 № 0039411701, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 102742,00 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2014 № Ф-0039401701 на суму 205484,73 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Пунктами 177.3 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.