ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №805/448/18-а
провадження №К/9901/60225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Циганенка А. І., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Ястребова Л. В., суддів: Арабей Т. Г., Геращенка І. В.
І. Суть спору
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом від 23 жовтня 2017 року № 29, в частині затвердження результатів кваліфікаційного іспиту позивача;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом від 23 жовтня 2017 року № 29, в частині визнання позивача такою, що 23 жовтня 2017 року не склала кваліфікаційний іспит приватного виконавця та відмови у видачі посвідчення приватного виконавця;
1.3. зобов`язати Тимчасову кваліфікаційну комісію приватних виконавців Міністерства юстиції України прийняти рішення відносно позивача про видачу Міністерством юстиції України посвідчення приватного виконавця як особі, яка склала кваліфікаційний іспит.
2. В мотивування позову позивач зазначає, що 23 жовтня 2017 року вона прийняла участь у кваліфікаційному іспиті приватного виконавця, за результатами якого набрала 80,71 загальної кількості балів.
2.1. Вказує, що згідно з протоколом Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2017 року № 29, позивачу відмовлено у видачі посвідчення приватного виконавця, як особі, що не склала кваліфікаційний іспит.
2.2. Комісія прийняла таке рішення у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не набрала обов`язкових 15 прохідних балів за практичне завдання.
2.3. Стверджує, що надала правильні відповіді на всі сто тестових запитання і правильно виконала практичне завдання, натомість система автоматизованого анонімного тестування не правильно визначила набрані нею бали, а кваліфікаційна комісія упереджено занизила бали за практичне завдання.
2.4. Вважаючи себе особою, яка склала кваліфікаційний іспит приватного виконавця, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 08 листопада 2016 року наказом Міністерства юстиції України № 1492.7 сформована тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців у складі: голова комісії ОСОБА_8, члени комісії ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5
4. 06 травня 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України від 06 травня 2017 року № 315, відповідно до якого позивача пройшла навчання на навчальних курсах з отримання знань у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів згідно з Порядком допуску до професій приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5.
5. Разом з цим позивач пройшла стажування у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, як особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, внаслідок якого видано свідоцтво про проходження стажування за підписом директора Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_9 від 03 серпня 2017 року № 51.
6. Відповідно до листа секретаря Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України ОСОБА_10 від 13 вересня 2017 року № 25871-0-3317 позивача повідомлено про надання допуску до складання кваліфікаційного іспиту приватних виконавців, який призначено на 23 жовтня 2017 року о 10 год. 00 хв.
7. ОСОБА_1 як особі, допущеній до кваліфікаційного іспиту приватних виконавців, для реєстрації в системі тестування присвоєно ім`я доступу (логін): kandidat289, та пароль: dLgtk289.
8. За результатами кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 отримала наступні бали:
за виконання тестових завдань теоретичної частини - 44;
за виконання ситуаційних завдань - 24;
за виконання практичного завдання - 12,71;
загальна кількість - 80,71, результат автоматичного анонімного тестування особи - іспит не складено.
9. 23 жовтня 2017 року Тимчасовою кваліфікаційною комісією приватних виконавців Міністерства юстиції України прийнято рішення, оформлене протоколом № 29, відповідно до якого ОСОБА_1, яка отримала загальну кількість 80,71 не є особою, що склала іспит, внаслідок чого відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 у видачі посвідчення приватного виконавця.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, в позові відмовлено.
11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що кваліфікаційний іспит та встановлення його результатів, у тому числі щодо позивача проведено у відповідності до вимог Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Що стосується безпосередньо скасування рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, оформлене протоколом від 23 жовтня 2017 року № 29, в частині затвердження результатів кваліфікаційного іспиту позивача та в частині визнання позивача такою, що 23 жовтня 2017 року не склала кваліфікаційний іспит приватного виконавця та відмови у видачі посвідчення приватного виконавця, суд першої інстанції зазначив, що прийняття відповідно рішення є виключною компетенцією відповідача, а суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
12. Зазначена позиція підтримана Донецьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. Позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилкове застосування рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, оскільки вони не є джерелом права, а тому не відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності судового рішення.
14.1. Разом з цим зазначає, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача приймати відповідні рішення. Наголошує на помилкових висновках судів, адже таким чином позивач взагалі позбавлений конституційного права на захист своїх законних прав та інтересів, які порушено суб`єктом владних повноважень.
15. Водночас у відзиві на касаційну скаргу представник Міністерства юстиції України вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1403-VIII).
23. Відповідно до статті 16 Закону № 1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
24. Згідно з частиною першою статі 18 Закону № 1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.
25. Частиною першою статті 17 зазначеного Закону обумовлено, що Міністерство юстиції України, серед іншого:
формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень;
забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями;