ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №816/2287/16
адміністративне провадження №К/9901/39801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі №816/2287/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" (далі - ПАТ "Родовід банк", позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.11.2016 №4163-17/196.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Родовід банк" звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Родовід банк" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі №816/2287/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №816/2287/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Як вважає позивач, направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу, тому є протиправним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. У касаційній скарзі ПАТ "Родовід банк" просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2016 ПАТ "Родовід банк" подано ОДПІ податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік, у якій, зокрема, задекларовано розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ІІІ квартал 2016 року у сумі 1537,32грн.
З огляду на облікову картку платника з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 20.11.2016 у ПАТ "Родовід банк" виникла заборгованість за узгодженими грошовими зобов`язаннями у розмірі 1537,32грн.
21.11.2016 ОДПІ сформовано податкову вимогу №4163-17/196, у якій зазначено, що станом на 20.11.2016 сума податкового боргу ПАТ "Родовід банк" за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 1537,32грн. Крім того, даною вимогою товариство попереджено, що починаючи з 30.10.2016 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Органом доходів і зборів буде здійснено опис майна у податкову заставу. Також попереджено, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. Публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Не погодившись з прийнятим ОДПІ рішенням, ПАТ "Родовід банк" звернулося до суду з позовом про скасування податкової вимоги від 21.11.2016 №4163-17/196.
В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Родовід банк" вказано, що листом від 07.10.2016 №18.1-11-15127/5122 позивач повідомляв податковий орган про те, що ПАТ "Родовід банк" визнано неплатоспроможним та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, однак ОДПІ всупереч статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прийнято оскаржувану вимогу. При цьому, позивач наголошує на тому, що до правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб".
ОДПІ з позовними вимогами не погодилась. Відповідач зазначав, що право виставляти податкову вимогу виникає у контролюючого органу за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов`язання. З огляду на наявність станом на 20.11.2016 в інтегрованій картці ПАТ "Родовід банк" податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, ОДПІ правомірно сформовано в автоматичному режимі та направлено ПАТ "Родовід банк" податкову вимогу. Направлення вказаної вимоги позивачу є застережним заходом, спрямованим на першочергове самостійне визначення боржником джерел погашення податкового боргу та регулюється статтею 59 Податкового кодексу України. Податкова вимога містить відомості про розмір податкового боргу та право податкової застави, обов`язок його погасити та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що направлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність", тому податкова вимога про сплату податкового боргу є обґрунтованою.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.