ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №820/6319/16
адміністративне провадження №К/9901/4690/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Любчич Л.В., Жигилій С.П.) у справі №820/6319/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0000180.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 замінено неналежного відповідача по справі на належного - Південну об`єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Південна ОДПІ, відповідач).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 адміністративний позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги №820/6319/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі №820/6319/16.
Ухвалою суду від 05.05.2020 призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення. Як вказує позивач, ним подана позовна заява про визнання недійсними положень пункту 4 додаткової угоди №1 від 13.06.2014 до договору кредиту, у разі задоволення якої такий юридичний наслідок додаткової угоди, як оскаржуване податкове повідомлення-рішення, повинен нівелюватися. Крім того, зазначає, що прощена сума боргу не підлягає оподаткуванню в силу підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, оскільки є кредитом в іноземній валюті, що отриманий на придбання єдиного житла (іпотечним кредитом). Позивач звертає увагу, що у спірному податковому повідомленні-рішенні сума розрахована неправильно, а отже таке рішення підлягає скасуванню повністю. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.04.2016 №90/20-20-13-09/ НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.8 статті 49, пункту 167.1 статті 167, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 179751,79грн. за 2014 рік. З акту перевірки вбачається, що позивачем було допущено порушення правил нарахування та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
Висновок контролюючого органу про неоподаткування доходу, отриманого позивачем від ПАТ "Дельта Банк" у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу, ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. У зв`язку з цим відповідач вважав, що ОСОБА_1 зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.
На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0000180, яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 224689,74грн., у тому числі за основним платежем - 179751,79грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44937,95грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права позивача.
Відповідач позов не визнав. Податковий орган вказав, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що позивач в 2014 році отримав дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) в розмірі 1ʼ058ʼ796 41,83грн. від ПАТ "Дельта Банк", проте, в порушення вимог законодавства, не вказав цей дохід у декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та, відповідно, не сплатив податок з доходів фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем невірно зроблено розрахунок донарахування позивачеві грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб, а саме відповідач при проведенні обчислень виходив із загальної суми анульованої кредитної заборгованості, включаючи нараховані відсотки, що суперечить приписам підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0000180 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 74375,52 грн., у тому числі 59500,39грн. - за основним платежем, 14875,13грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції посилався на те, що на вимогу суду відповідачем було надано розрахунок суми основного платежу та штрафних санкцій, нарахованих ОСОБА_1 . Згідно розрахунку, відповідачем було нараховано податок з доходів фізичних осіб, як на основну суму прощеного банком боргу, так і на проценти, нараховані за користування кредитом, що суперечить положенням підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Разом з тим, в частині визначення позивачеві податку з доходів фізичних осіб у відповідних сумах за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями) оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, підстави для його скасування відсутні.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як встановлено судами попередній інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2008 позивач уклав з ПАТ "УкрСиббанк" договір споживчого кредиту №11397706000, відповідно до якого отримав від вказаного банку грошові кошти.
У подальшому ПАТ "УкрСиббанк" на підставі договору купівлі - продажу вимог за кредитами від 08.12.2011, укладеного з АТ "Дельта Банк", було здійснено відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором №11397706000 від 25.09.2008.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором перейшло до ПАТ "Дельта Банк". Відповідно до додаткового договору №1 до договору про надання споживчого кредиту №11397706000 від 13.06.2014, який було укладено між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", банком було анульовано (прощено) частину кредитної заборгованості за раніше укладеним договором споживчого кредиту в розмірі 1ʼ058ʼ796,41грн., яка складалась з суми заборгованості по кредиту в розмірі 708794,18грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 350002,23грн., що підтверджується довідкою банку від 27.04.2017 № 05-3360281/1.
Сума прощеного (анульованого) кредиту в розмірі 1ʼ058ʼ796,41грн. була включена банком до податкового розрахунку за формою 1 ДФ, про що ПАТ "Дельта Банк" зазначено у листі від 02.12.2015, скерованого на адресу податкового органу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, у відповідності до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 ПК України кредитором 13.06.2014 було укладено додатковий договір №1 до договору про надання споживчого кредиту з правилами №11397706000 від 25.09.2008. У пункті 4 додаткового договору зазначено, що Позичальник (тобто, позивач по справі) стверджує, що він повідомлений про те, що згідно приписів підпункту "д" підпункту 174.2.17 пункту 164 Податкового кодексу України Позичальник зобов`язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану Кредитором суму боргу в розмірі 1ʼ058ʼ796,41грн. та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.
Примірник вищезазначеної додаткової угоди ОСОБА_1, отримав 13.06.2014, що підтверджується відповідним написом та особистим підписом позивача на додатковому договорі, копію якого надано до матеріалів справи.
Крім того, судом зауважено, що повідомленням №1115/10/20-20-17-19 від 08.06.2015 податковий орган поінформував позивача про надходження до відповідача відомостей про отримання позивачем у ІІ кварталі 2014 року доходу у вигляді додаткового блага від АТ "Дельта-Банк", у зв`язку з чим запропоновано подати декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році та сплатити податок до бюджету.
Однак, вищевказане повідомлення позивачем було залишено поза увагою, що призвело до несплати ним податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.