ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
Київ
справа №819/666/18
адміністративне провадження №К/9901/25011/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (суддя Дерех Н. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року (судді Попко Я. С., Хобор Р. Б., Шевчук С. М.) у справі № 819/666/18 за позовом Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року Державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" (далі - ДП "Тернопільське лісове господарство") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області): від 10 жовтня 2017 року № 0038921207, яким накладено штраф у розмірі 68516,77 грн; від 11 січня 2018 року № 00005541307, яким нараховано 668661,48 грн штрафних (фінансових) санкцій та 67050,53 грн пені.
Позов обґрунтовано тим, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням від 10 квітня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 5 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2017 року № 0038921207 скасував, у задоволенні позову в цій частині відмовив; у решті рішення - залишив без змін.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС у Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Предметом перегляду в касаційному порядку є висновки судів попередніх інстанцій щодо податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2018 року № 00005541307.
Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За правими пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суди встановили, що у період із 1 по 29 грудня 2017 року ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП "Тернопільське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 1 липня 2016 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складений акт від 2 січня 2018 року №6/19-00-13-07/00993024, яким станом на 1 липня 2016 року зафіксовано 1335799,03 грн заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб (986617,27 грн податку, нарахованого та не сплаченого у перевіряємому періоді, та 349181,76 грн - нарахованого податку, за яким на момент перевірки не минув строк сплати); станом на 30 вересня 2017 року позивач сплатив всі суми податкових зобов`язань з цього податку.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2018 року № 00005541307, яким позивачу нараховано 668661,48 грн штрафних (фінансових) санкцій та 67050,53 грн пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період із 1 по 31 липня та з 4 серпня по 7 вересня 2017 року.
Скасовуючи це повідомлення-рішення, суди виходили з того, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній податковий борг, оскільки податкові повідомлення-рішення були оскаржені в судовому порядку, отже були неузгодженими; за період, що перевірявся, позивачем нараховано 3432618,00 грн податку з доходів фізичних осіб, сплачено - 4524301,72 грн, тобто більше, ніж нараховано; контролюючим органом завищено суму несплаченого позивачем податку до бюджету, внаслідок самостійної зміни призначення платежу; під час перевірки заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб становила 1257767,06 грн, а податкове повідомлення рішення форми "Р" №0000541750 від 6 грудня 2012 року, яке було винесене до проведення перевірки, прийняте на суму 1259618,47 грн, що на 1851,41 грн більше, ніж встановлена перевіркою заборгованість.