ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа №640/4687/19
адміністративне провадження №К/9901/36567/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хавас Ворлдвайд Київ" на рішення Окружного адміністративного суду від 10.10.2019 (суддя - Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Бараненко І.І., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Хавас Ворлдвайд Київ`` до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хавас Ворлдвайд Київ" (далі - ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ", Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 №00002881402 та №00002871402 про збільшення сум грошових зобов`язань за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 253ʼ 290,00 грн та за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ) - 227ʼ 961,00 грн відповідно.
Позивач вважає висновки, зроблені контролюючим органом в акті податкової перевірки про порушення Товариством норм Податкового кодексу України (далі - ПК) безпідставними, оскільки реальність господарських операцій між ним та ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ з постачання останніми рекламних послуг, за результатами яких він сформував дані свого податкового обліку, підтверджена належними документами бухгалтерського та податкового обліку, а обставини, на які посилається контролюючий орган (порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва), не можуть бути безумовною підставою для висновку про безтоварність операцій, оскільки фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності може бути встановлена лише вироком. Позивач посилається на порушення контролюючим органом принципу індивідуальної відповідальності та зазначає, що платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, в позові відмовив з тих підстав, що обставини, встановлені у справі, підтверджують довід контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку позивача, тоді як останнім це не спростовано належними та допустимими доказами під час розгляду справи.
ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ" подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, обґрунтовані посиланням на те, що господарські операції між ним та його контрагентами (ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ) підтверджуються наявними у справі доказами - належно оформленими первинними документами. Позивач також вказує, що вироки у відкритих кримінальних провадженнях за фактом фіктивного підприємництва з використанням зазначених юридичних осіб, на які посилалося ГУ ДФС, не постановлені, а відомості, що містяться в показаннях свідків, допитаних у кримінальному провадженні, але не допитаних в судовому засіданні, так само, як в документах, що не були безпосереднім предметом дослідження судом під час розгляду адміністративної справи, не є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства. З посиланням на висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.08.2019 у справі №804/17176/14, від 03.01.2018 у справі №826/2747/13-а, від 16.01.2018 №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 №808/2360/17, від 19.07.2018 у справі №806/4988/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, позивач зазначає, що свідчення ОСОБА_1, керівника ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ і ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, та факт порушення кримінальних проваджень, в тому числі щодо цих та інших із вище зазначених його контрагентів, не є беззаперечними обставинами, що свідчать про безтоварність його господарських операцій із цими контрагентами.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення суми грошових зобов`язань Товариству згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені у акті ʼʼПро результати планової виїзної перевірки ТОВ "Хавас Ворлдвайд Київ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 по 30.09.2017ʼʼ від 19.02.2019 №118/26-15-14-02-03/38536540. Згідно з цими висновками Товариство, крім іншого, порушило норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.4 статті 199, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занизило податок на прибуток за 2016 рік на 182ʼ 369,00 грн та ПДВ за квітень, червень, липень, грудень 2016 року на загальну суму 202ʼ 632,00 грн.
Такі порушення пов`язані із включенням Товариством до сум витрат вартості рекламних послуг, а до сум податкового кредиту - ПДВ в ціні цих послуг, придбаних у ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ.
Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що, зокрема, полягало у завищенні витрат за 2016 рік на 1`013`160,00 грн та податкового кредиту за квітень, червень, липень, грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 202ʼ 632,00 грн в ціні придбаних рекламних послуг у ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ, обґрунтований тим, що операції між Товариством та вказаними контрагентами не мали реального змісту та зв`язку з господарською діяльністю Товариства, тобто є безтоварними. Як на підставу такого висновку контролюючий орган послався на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію, згідно з якою: ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ не мають матеріальних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то: виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо; основний вид діяльності цих підприємств відмінний від виду діяльності (послуги реклами), а в їх податковому обліку не відображені операції з придбання рекламних послуг, покупцем яких згідно з наданими під час перевірки документами виступив позивач; вказані суб`єкти підприємницької діяльності є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статями 205, 212 Кримінального кодексу України. Крім того, громадянин ОСОБА_1, який згідно з реєстраційними документами був керівником ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ та ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, свою причетність до господарської діяльності вказаних товариств заперечує. Джерелом цієї інформації ГУ ДФС вказує судові рішення в Єдиному реєстрі судових рішень, що знаходиться у відкритому (загальному) доступі в мережі Інтернет, та автоматизовані інформаційні системи ʼʼСФПʼʼ щодо контрагентів позивача як підприємств з ознаками фіктивності. Підтвердженням безтоварності господарських операцій з цими контрагентами, за висновком контролюючого органу, також є те, що позивач під час перевірки не надав первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, які визначають зміст виконаних робіт (послуг), а акти здачі-прийняття робіт (виконаних послуг) та звіти з іншими контрагентами мають змістовні недоліки (в актах не розкрито зміст виконаних робіт (наданої послуги), не вказано ідентифікуючих ознак виконаних робіт та виконавця).
Суди також встановили, що придбання позивачем рекламних послуг у ТОВ ʼʼУкртрейд 10ʼʼ, ТОВ ʼʼВарта Плюсʼʼ, ТОВ ʼʼКОРТЕОʼʼ, ТОВ ʼʼФеникс Торгʼʼ, ТОВ ʼʼРенткомпаніʼʼ було обумовлено виконанням зобов`язань перед ТОВ ʼʼЄВРОВІКНОБУДʼʼ, АТ ʼʼМІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИʼʼ, ТОВ ʼʼПЕЖО СІТРОЄН Українаʼʼ, ТОВ ʼʼІНТЕРТЕЛЕКОМʼʼ, ТОВ ʼʼДЕКʼʼ, ПАТ ʼʼКРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНКʼʼ, тобто взаємовідносини між позивачем і вище переліченими постачальниками за правовою природою прирівнювалися до відносин субпідряду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітністьʼʼ (у редакції до внесення змін Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вимоги, яким повинні відповідати первинні документи, визначені частиною другою зазначеної статті.
Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За правилами пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції, чинній станом на 2016 рік) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.