ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О.
в адміністративній справі № 9901/777/18 (провадження № 11-925заі19) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, про визнання протиправним і скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2019 року (у складі колегії суддів Смоковича М. І., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Ханової Р. Ф., Стародуба О. П.)
Короткий зміст Постанови Великої Палати Верховного Суду
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2019 року в адміністративній справі № 9901/777/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, про визнання протиправним і скасування рішення, Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2019 року - без змін.
Ухвалюючи таке рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в разі визнання незаконним рішення/дій, прийнятого/вчинених Верховною Радою України за результатами розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання і прийняв постанову про звільнення судді, чи ні (порушення вимог закону (зокрема, процедури) можуть мати місце у будь-якому із цих двох випадків), зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим.
У контексті обставин справи, яка переглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що внаслідок визнання незаконною і скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1615-VIII цей акт не породжує жодних правових наслідків від часу його прийняття, а тому відповідне подання Вищої ради юстиції не може вважатися реалізованим, що обумовлює відновлення стадії його розгляду уповноваженим органом.
Оскільки після 30 вересня 2016 року органом, уповноваженим ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України є Вища рада правосуддя, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно розглянув подання Вищої ради юстиції на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» і ухвалив за наслідками його розгляду оспорюване в цій справі рішення.
Водночас надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно недотримання Вищою радою правосуддя строку застосування стягнення, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідачем трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності пропущений не був.
На обґрунтування такого висновку зазначено, що під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивачки з посади судді, були вчиненні нею у січні 2014 року.
17 грудня 2015 року, тобто у межах визначеного законом строку, Вища рада юстиції, розглянувши дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1, прийняла рішення № 11940/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
Із прийняттям Вищою радою юстиції цього рішення від 17 грудня 2015 року обставини, які слугували підставою для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді як підстави для звільнення її з цієї посади, є встановленими, а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним/застосованим.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності має обраховуватися з дати вчинення суддею дій, які стали підставою звільнення позивачки з посади судді до дати ухвалення Вищою радою юстиції відповідного рішення. При цьому зазначено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.
Вважаю, що такий висновок Великої Палати Верховного Суду в частині щодо застосування строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не відповідає вимогам закону, та відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаємо окрему думку.
В ході розгляду справи встановлено, що дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивачки з посади судді