У Х В А Л А
04 травня 2020 року
м. Київ
Провадження № 13-23зво20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Єленіна Ж. М., перевіривши заяву з доповненнями засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року, ухвали Верховного Суду України від 29 травня 2003 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2018 року щодо нього за виключними обставинами,
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судового провадження № 13 - 23зво20 між суддями від 30 квітня 2020 року вищевказану заяву передано судді - доповідачу Єленіній Ж. М.
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ст. 69, пунктами "а", "г", "з", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 215-3 Кримінального кодексу України ( далі - КК України) 1960 року, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 345 КК України 2001 року і на підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 29 травня 2003 року вказаний вирок залишено без змін.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" від 10 липня 2014 року, яке набуло статусу остаточного 15 грудня 2014 року, констатовано порушення щодо ОСОБА_1 ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
20 лютого 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року й ухвали Верховного Суду України від 29 травня 2003 року у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом, залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 подав заяву про перегляд цієї постанови за виключними обставинами.
Як видно зі змісту заяви, виключною обставиною заявник вважає рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020. Посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального Кодексу (далі - КПК), ОСОБА_1 , зокрема, просить: скасувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року; скасувати вирок Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2002 року та ухвалу Верховного Суду України від 29 травня 2003 року; закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів. Вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме, що його справу було розглянуто не тим судовим органом, що передбачений ст. 125 Конституції України.