Ухвала
27 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 522/1528/15-ц
Провадження № 14-67 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним.
2. Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2007 року між банком та Приватним малим підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Влад" (далі - ПМП "ВКФ "Влад") був укладений договір банківського рахунку № 693/ Ю01. -83, а 05 грудня 2007 року додаткова угода № 1 про надання овердрафту в сумі 243 140,00 грн з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04 грудня 2008 року (далі - кредитний договір).
3. 11 листопада 2008 року з метою забезпечення своїх зобов`язань між банком, ПМП "ВКФ "Влад" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 06-09/2383 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов`язується перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПМП "ВКФ "Влад" зобов`язань щодо повернення овердрафту, сплати відсотків за користування овердрафтом та інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.
4. 30 жовтня 2009 року банк звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителів про повернення простроченої заборгованості.
5. ОСОБА_1 просила визнати припиненим договір поруки та визнати його недійсним в частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження, яке викладено у п. 5.2 договору поруки.
6. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволений частково.
7. Визнана припиненою порука за договором поруки, у задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки недійсним у частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження, яке викладено у п. 5.2 договору поруки, відмовлено.
8. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, керувалися тим, що строк повернення заборгованості встановлений до 04 грудня 2008 року або в інший термін погашення у випадках, передбачених додатковою угодою. Проте сторонами договору інший термін погашення заборгованості не узгоджений, а тому порука має акцесорний характер та припинилась після припинення забезпеченого нею зобов`язання. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині, так як на час виникнення спірних правовідносин закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
9. У серпні 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
10. Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2013 року встановлено дійсність оспорюваного договору поруки, на підставі якого було стягнуто заборгованість. Крім того, заборгованість не погашена, а порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов`язання.
11. Судові рішення оскаржуються в частині визнання договору поруки припиненим, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
12. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відкрите касаційне провадження в цій справі.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
14. Згідно із частиною першою статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справа призначена до судового розгляду.
16. 08 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 ЦПК України.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначав, що між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ПМП "ВКФ "Влад" був укладений кредитний договір з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04 грудня 2008 року.
18. 30 жовтня 2009 року АКБ СР "Укрсоцбанк" звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості до ПМП "ВКФ "Влад" та поручителів: ОСОБА_2 та ОСОБА_1
19. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року у справі № 2-262/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволений частково. З ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 375 224,15 грн.
20. Відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2013 року у справі № 2-262/11 заочне рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 березня 2011 року оскаржив ОСОБА_2, ОСОБА_1 це судове рішення не оскаржувала. Зі змісту зазначеного судового рішення відомо, що питання щодо припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України за договорами поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вирішував та відповідні доводи відхилив.
21. Частина четверта статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачала, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
22. У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 755/14328/13-ц (провадження № 6-53цс14) зроблений висновок, що "строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 ГПК України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя".
23. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), враховуючи встановлену правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року справа № 307/2855/13 (провадження № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року справа № 712/8206/14-ц (провадження № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року справа № 127/4794/15-ц (провадження № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.