Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 727/13085/18
провадження № 51-10250км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника (в режимі відеоконференції) Завгороднього Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Завгороднього Д.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018260000000062, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Чернівці вироком від 12 березня 2019 року засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 258-3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна крім житла.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.
Починаючи з травня 2014 року на території Донецької області почало діяти не передбачене законодавством України збройне формування "бригада Восток", що було сформовано з метою нападу на адміністративні будівлі української влади, військові частини та організацію блокпостів на шляхах сполучення м. Донецька та області. Незаконне збройне формування "бригада Восток" брала участь у бойових зіткненнях в районі Донецького аеропорту, населених пунктів Горлівка, Пантелеймонівка, Спартак, Ясинувата, Піски, Авдіївка, Красний Партизан Донецької області, що призвело до загибелі мирного населення, військовослужбовців Збройних Сил України, добровольчих формувань та правоохоронних органів України.
Впродовж 2014 - 2016 років НЗФ "бригада Восток" змінювала свою назву, а на даний час носить назву "11 Дунайсько-Єнакіївський полк 1 армійського корпусу народного ополчення Донецької народної республіки" (в/ч 08818) (далі - "11 полк 1 АК ДНР").
Встановлено, що командиром взводу 7 роти 3 МСБ 11ОМСП 1 АК т.зв. терористичної організації "ДНР" є ОСОБА_1 (позивний "ОСОБА_1"), який з 2014 року по даний час приймає участь в бойових діях проти ЗС України на території Донецької області.
При цьому, перебуваючи в безпосередньому контакті з керівництвом НЗФ, ОСОБА_1 причетний до підбору, перевірки та зарахування до штату 7 роти 3 МСБ 11 ОМСП 1 АК т.зв. терористичної організації "ДНР" військовослужбовців, здійснює контроль за їх пересуванням, організовує та координує дії підрозділів вказаного НЗФ у бойових діях проти ЗС України на ділянці лінії зіткнення. Крім цього, бере участь в організації і підготовці диверсійно-розвідувальних груп, які проводять розвідувальну та підривну діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.
ОСОБА_1 відомо, що зазначений підрозділ терористичної організації "Донецька народна республіка" не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України "Про Збройні Сили України", "Про Службу безпеки України", "Про міліцію", "Про Державну прикордонну службу України", "Про Національну гвардію України", "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
ОСОБА_1 , діючи умисно на території Донецької області, за власною ініціативою вступив та приймає участь у терористичній організації, поняття якої визначено ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", під назвою "Донецька народна республіка", яку утворено 07 квітня 2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.
Влітку 2014 року ОСОБА_1 взяв участь у боях між українською армією та проросійськими терористичними угрупуванням в складі бригади "Восток" під Савур-Могилою Шахтарського району Донецької області, в ході яких загинули військові ЗС України.
В складі 11 ОМСП (бригади "Восток") ОСОБА_1 з 2014 року по даний час також брав та бере активну участь в бойових діях проти військовослужбовців ЗС України та працівників правоохоронних органів по захисту позицій терористичної організації "ДНР" поблизу Донецького аеропорту, н.п. Ясинувата, Дмитрівка, Красний Партизан, Піски та м. Авдіївка Донецької області, в результаті яких загинули та були поранені військовослужбовці ЗСУ, вчиняючи дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей та заподіюють значну майнову шкоду.
Чернівецький апеляційний суду ухвалою від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України не надав належної оцінки всім доводам апеляційної скарги захисника і відхилив їх без належного мотивування.
Так, захисник вважає, що усупереч вимогам ст. 291 КПК України у обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 відсутнє сформульоване обвинувачення, а саме не встановлено час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що унеможливлює якісний захист від пред`явленого обвинувачення.
Також зазначає, що НСРД у кримінальному провадженні проведено неуповноваженою особою та без дозволу суду, оскільки в матеріалах провадження не міститься жодного доручення на виконання вказаних дій, а також стороні захисту не відкрито ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, тобто не встановлено правових підстав їх проведення. Зазначені обставини виключають використання протоколів проведених НСРД у якості доказу.