Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 212/768/17-ц
провадження № 61-47732св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Суха Балка",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (далі - ПрАТ "Суха Балка") про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 квітня 2007 року по 07 травня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої складу бази матеріально-технічного забезпечення Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), після чого з 13 травня 2013 року працювала на посаді архіваріуса Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжшахтобуд" (далі - ТОВ "Криворіжшахтобуд"), 01 листопада 2014 року її було прийнято за переводом на посаду архіваріуса апарату управління Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (далі - ПАТ "Євраз Суха Балка" (на теперішній час - ПрАТ "Суха Балка").
У зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, на підставі наказу від 23 травня 2016 року № 94-ос, ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
На момент звільнення стаж роботи ОСОБА_1 становив 9 років та 5 днів, а тому, у відповідності до частини другої статті 6 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, тривалість повної відпустки мала становити 28 днів. Тобто, на момент звільнення їй підлягала до сплати компенсація за п`ять днів невикористаної відпустки, однак, в наказі від 23 травня 2016 року № 94-ос у графі компенсація за невикористанні дні основної відпустки зазначено "нуль".
ПрАТ "Суха Балка" у день звільнення видав трудову книжку, проте остаточного розрахунку з позивачем не провів, чим порушив приписи статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вважає, що при звільнені відповідач не провів виплату всіх належних сум, тому вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати згідно зі статтею 117 КЗпП України.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1, просила суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену при звільненні компенсацію за невикористану відпустку у сумі 712,97 грн та середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 23 травня 2016 року по день фактичного проведення розрахунку, без урахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що хоча відповідач, при звільненні ОСОБА_1, не виплатив компенсацію за невикористану частину відпустки, проте позивачем для розрахунку компенсації за невикористану частину відпустки взято середньоденну заробітну плату, яка розрахована з порушенням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та не наведено детального та обґрунтованого розрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату при звільненні у розмірі 518,10 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших соціальних платежів. Стягнуто з ПрАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні у розмірі 2 000,00 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших соціальних платежів. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "Суха Балка" на користь держави судові втрати у розмірі 1 600,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив із того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Апеляційний суд зазначив про те, що на станом на день звільнення позивача із займаної посади - 23 травня 2016 року, відповідач не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не виплатив компенсацію за п`ять днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 518,10 грн, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Крім того, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади 23 травня 2016 року та не ставила перед роботодавцем питання щодо неналежного та неповного розрахунку при звільненні. До суду з позовом про стягнення компенсації за частину невикористаної відпустки позивач звернулася лише у лютому 2017 року, тобто більше ніж через півроку після звільнення та просила суд стягнути на її користь компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки у розмірі 712,97 грн, тоді як вона має право на компенсацію у розмірі 518,10 грн. Тому, з урахуванням розміру компенсації невикористаної відпустки позивача, яка не була виплачена позивачу ОСОБА_1 на час звільнення, та істотності цієї суми порівняно з розміром середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, зменшив даний розмір з 85 279,04 грн до 2 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні у розмірі 2 000,00 грн без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших соціальних платежів та ухвалити у цій частині нове судове рішення про стягнення з ПрАТ "Суха Балка" середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2016 року по 06 листопада 2018 року у розмірі 85 279,04 грн, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд правильно встановив факт непроведення ПрАТ "Суха Балка" з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні та правильно стягнув з відповідача на користь останньої компенсацію за п`ять днів невикористаної основної щорічної відпустки у розмірі 518,10 грн, проте висновки апеляційного суду в частині зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суперечать вимогам статті 117 КЗпП України.
Переконувала, що з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні розраховується з 23 травня 2016 року (день звільнення) по 06 листопада 2018 року (день ухвалення судового рішення).
У липні 2019 року ПрАТ "Суха Балка" подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення.
Свою позицію обґрунтовує тим, що при частковому задоволені позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням оспорюваної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 рокуу малозначній справі, зважаючи на те, що указана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; витребувано матеріали справи № 212/768/17-ц із суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
22 липня 2019 року матеріали справи № 212/768/17-ц надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1103/0/226-20 на підставі рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року матеріали справи № 212/768/17-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03 квітня 2007 року по 07 травня 2013 року працювала у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на посаді завідуючої складу бази матеріально-технічного забезпечення.
13 травня 2013 року прийнята на роботу до ТОВ "Криворіжшахтобуд" на посаду архіваріуса.
01 листопада 2014 року прийнята на роботу в шахтобудівельне управління ПАТ "Євраз Суха Балка" (на теперішній час - ПрАТ "Суха Балка") за переводом на посаду архіваріуса апарату управління.
Наказом від 23 травня 2016 року № 94-ос ОСОБА_1 була звільнена, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Відповідно до витягу з наказу по ПрАТ "Євраз Суха Балка" (на теперішній час - ПрАТ "Суха Балка") від 28 березня 2016 року № ОТ02439 ОСОБА_1 надавалась щорічна чергова відпустка з 03 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року в кількості 23 дні та чотири дні додаткової відпустки за роботу на комп`ютері.
Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, на підставі звернення ОСОБА_1, було здійснено інспекційний контроль, яким встановлено, що тривалість основної відпустки для ОСОБА_1, при працевлаштуванні на ПАТ "Євраз Суха Балка" (на теперішній час - ПрАТ "Суха Балка"), мала становити 28 днів у відповідності до частини другої статті 6 "Про відпустки", про що позивача повідомлено листом від 29 вересня 2016 року № к-773-11/04.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною четвертою статті 43 Конституції Українипередбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.