Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 148/665/19
провадження № 61-13991 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ;
суб`єкт оскарження -Тульчинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області;
представник суб`єкта оскарження - ОСОБА_5 ;
стягувач - ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2019 року у складі судді Ковганича С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Тульчинський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області) Бедей Н. М.
Скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 05 листопада 2012 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За усною домовленістю з ОСОБА_3 було вирішено не звертати вказане рішення до примусового виконання, оскільки він у добровільному порядку зобов`язався виконувати вказане рішення, утримуючи дітей та надаючи грошові кошти безпосередньо ОСОБА_3 .
Зазначав, що нещодавно йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 226/5175/12, виданого 05 листопада 2012 року Тульчинським районним судом Вінницької області, про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
Вказував, що у порушення вимог статей 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М. не направляв йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 35324206 від 20 листопада 2011 року, у зв`язку з чим він не знав про наявність вказаного виконавчого провадження.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М. щодо ненаправлення йому у передбачений законом спосіб постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 35324206 від 20 листопада 2011 року, зобов`язати державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М., а у разі, якщо такий не працює на вказаній посаді, - державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, на примусовому виконанні якого перебуває відповідне виконавче провадження, надіслати йому постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 35324206 від 20 листопада 2011 року рекомендованим поштовим відправленням на вказану у виконавчому литі адресу, а також на адресу його реєстрації.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з даною скаргою, мотивоване тим, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження 26 лютого 2019 року, тривалий час займався пошуками адвоката, який би міг надати йому професійну правничу допомогу, тому пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду з даною скаргою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2019 року у поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргою відмовлено.
Скаргу ОСОБА_1, подану в порядку статті 447 ЦПК України, про визнання неправомірними дій державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М. залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржником пропущено строк для звернення до суду зі скаргою, встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України, та не доведено поважності причин пропуску строку, починаючи з дня, коли він міг дізнатися про існування виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів. Наведені ОСОБА_1 причини пропуску зазначеного строку не підтверджені належними та допустимими доказами та не свідчать про те, що боржник не мав можливості звернутися за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана скарга подана заявником з пропуском десятиденного строку на її подання та відсутні підстави для поновлення строку подачі скарги. Так, про зміст постанови про відкриття виконавчого провадження боржник дізнався 26 лютого 2019 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а скаргу подав до суду 04 квітня 2019 року, тобто з пропуском десяти днів з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав. Посилання ОСОБА_1 на те, що скаргу ним подано з пропуском десятиденного строку через пошуки адвоката, не є поважною причиною пропуску строку та не може бути підставою для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 148/665/19 із Тульчинського районного суду Вінницької області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що аліменти на користь дітей він сплачував добровільно за домовленістю з ОСОБА_3, а не в примусовому порядку в межах виконавчого провадження, про існування якого йому було не відомо. Квитанції про сплату аліментів, наявні у матеріалах виконавчого провадження, не свідчать про його обізнаність про наявність виконавчого провадження з примусного стягнення з нього аліментів. Вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Також зазначав, що автором тексту ухвали суду першої інстанції є не суддя Ковганич С. В., а особа ОСОБА_4, що підтверджується відображеними відомостями системи Д-3 штрих-коду в нижній частині ухвали суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою 20 листопада 2012 року державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М. відкрито виконавче провадження № 35324206 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10 серпня 2012 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судами досліджувались матеріали виконавчого провадження № 35324206, з яких встановлено, що боржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 26 лютого 2019 року (а. с. 24).
Зі скаргою на дії державного виконавця Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бедей Н. М. боржник звернувся 04 квітня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановлено частиною першою статті 449 ЦПК України, з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав (а. с. 1-4).
У клопотанні про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що тривалий час займався пошуками адвоката, який би міг надати йому професійну правничу допомогу, тому пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду з даною скаргою (а. с. 10-11).