Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 580/1206/17
провадження № 61-35177 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Державна казначейська служба України,
треті особи: Головне управління Національної поліції у Сумській області, прокуратура Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Державної казначейської служби України на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 25 січня 2018 року у складі судді Чхайла О. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Біляєвої О. М., Криворотенка В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління Національної поліції у Сумській області, прокуратура Сумської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 серпня 2012 року по 12 серпня 2012 року він утримувався в ізоляторі тимчасового тримання Лебединського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ у Сумській області.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 05 серпня 2012 року його притягнуто до адміністративної відповідальності - адміністративний арешт строком на 7 діб. Постановою апеляційного суду Сумської області від 04 вересня 2012 року вказану постанову суду першої інстанції скасовано, а справу закрито у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
11 серпня 2012 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, а 12 серпня 2012 року правоохоронними органами його було затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 20 серпня 2012 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року його визнано винним за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України і призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2013 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року щодо нього скасовано, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді. Запобіжний захід - тримання під вартою скасовано, звільнено його з-під варти у залі суду негайно.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2014 року ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2013 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження щодо нього у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2014 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року відносно нього скасовано у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а подальше кримінальне провадження закрито у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 115 КК України, вчинене ним, як обвинуваченим.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2015 року ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2014 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року вирок Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2013 року щодо нього скасовано. Кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року щодо нього залишено без змін.
Таким чином, він незаконно перебував під слідством і судом, загальна тривалість перебування становить 4 роки 8 місяців та 7 днів, з яких він знаходився під вартою 1 рік 2 дні, чим йому завдано значної моральної шкоди.
Унаслідок вищевказаних протиправних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду йому було завдано моральної шкоди, оскільки він переніс душевні страждання, зазнав немайнових втрат, які призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків й вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку у розмірі 2 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у кримінальній справі, у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 250 000 грн та 30 000 грн на відшкодування майнової шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що унаслідок незаконних дій органів оперативно-розшукової діяльності, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у період з 04 серпня 2012 року по 10 травня 2017 року позивач перебував під слідством і судом, тому зазнав душевних страждань, які виразились у погіршенні його відносин з оточуючими людьми, а також інших негативних наслідках морального характеру, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим завдано йому моральну шкоду, на відшкодування якої визначено суму у розмірі 250 000 грн. Крім того, на користь ОСОБА_1 стягнуто 30 000 грн у рахунок завданої йому майнової шкоди, так як він був вимушений понести ці витрати унаслідок незаконного кримінального переслідування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби Українизалишені без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував незаконно під слідством і судом з 04 серпня 2012 року по 10 травня 2017 року, тобто 56 місяців та 7 днів, тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" становить 209 328 грн 63 коп.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 250 000 грн, враховуючи при цьому глибину фізичних та моральних страждань позивача у цей період та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості. Також належними доказами підтверджено витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 30 000 грн при розгляді кримінального провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні його позову скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтовані вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 000 грн, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Суди, зменшуючи розмір моральної шкоди до 250 000 грн, не врахували перенесені ним душевні страждання, вимушені зміни, немайнові втрати, які призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків й вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що підтверджується належними доказами. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо упередженості судді Чхайла О. В., оскільки він приймав участь у розгляді кримінального провадження по його обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.
У касаційній скарзі Державна казначейська служба Українипросить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Державна казначейська служба України не вчиняла щодо позивача жодних протиправних дій, якими б було порушено його законні права й інтереси, чи призвели б до спричинення останньому майнової та моральної шкоди. Позивачем не надано доказів звернення до відповідних органів з вимогою про відшкодування витрат на правову допомогу. ОСОБА_1 під час досудового слідства було здійснено самообмову, проте суди на ці обставини не звернули уваги. Крім того, в якості відповідачів необхідно було залучити органи державної влади, якими на думку позивача йому завдано моральної шкоди.
Доводи осіб, які подали відзиви
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, яку просив залишити без задоволення, а його касаційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що позивач не мав умислу на самообмову, відносно нього було застосовано незаконний адміністративний арешт. ОСОБА_1 допитували у нічний час, він знаходився під постійним фізичним і психологічним тиском під час перебування в ізоляторі тимчасового тримання Лебединського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ у Сумській області, унаслідок чого він був вимушений написати явку з повинною.
У липні 2018 року заступник прокурора Сумської областіподав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, зазначаючи, що вона є необґрунтованою, а суди дотримались вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 580/1206/17 з Лебединського районного суду Сумської області.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді доповідачеві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.