Постанова
Іменем України
04 травня 2020 року
м. Київ
справа № 755/11415/17-ц
провадження № 61-12192св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М.
від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Пікуль А. А., від 01 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 є співвласниками
у рівних частках (по 1/2 кожному) квартири
АДРЕСА_1 . Відповідачка проживає
у вказаній квартирі, а йому чиняться перешкоди у користуванні нею. Згідно з технічного паспорту квартира є двокімнатною, житловою площею
32,4 кв. м, загальною площею 61,7 кв. м, кімнати ізольовані, житловою площею 18,0 кв. м та 14,4 кв. м відповідно, кухня - 9,3 кв. м, ванна кімната - 2,6 кв. м, вбиральня - 1,4 кв. м, коридор - 10,4 кв. м, веранда - 3,7 кв. м, кладова - 1 кв. м, балкон - 0,9 кв. м.
Оскільки згоди щодо спільного користування цією квартирою вони дійти не можуть, ОСОБА_1 просив суд: виділити йому у користування житлову кімнату, площею 14,4 кв. м, що відповідає розміру його частки на квартиру;
у користуванні ОСОБА_3 залишити житлову кімнату, площею 18,0 кв. м, балкон - 0,9 кв. м, що перевищує в натурі розмір її частки у праві власності
на квартиру; у загальному користуванні залишити: кухню, площею 9,3 кв. м, ванну кімнату - 2,6 кв. м, вбиральню - 1,4 кв. м, коридор - 10,4 кв. м, веранду - 3,7 кв. м та кладову - 1 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено у користування ОСОБА_1 кімнату площею 14,4 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - кімнату площею 18,0 кв. м та балкон площею 0,9 кв. м. Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кухню площею 9,3 кв. м, ванну кімнату площею 2,6 кв. м, вбиральню площею 1,4 кв. м, коридор площею 10,4 кв. м, веранду площею 3,7 кв. м, кладову площею 1 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач, як співвласник квартири, має рівне з відповідачкою право користування житлом, а тому, враховавши відсутність визначного
за спільною згодою порядку користування квартирою, розмір належних кожній із сторін часток у власності та технічну характеристику кімнат
та інших приміщень спірної квартири, вважав за доцільне встановлення саме такого порядку користування квартирою між співвласниками. При цьому суд вказав, що право відповідачки при такому порядку користування квартирою порушене не буде, так як їй у користування виділено більшу кімнату з балконом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо користування спірною квартирою АДРЕСА_1 є рівними, при цьому добровільної згоди щодо порядку такого користування ними не досягнуто, встановлення цього порядку за рішенням суду не свідчить жодним чином про порушення прав відповідачки, як співвласника спірної квартири, а можливі обмеження, які виникнуть у зв`язку з визначенням судом порядку користування житлом, є виправданою необхідністю забезпечення однакової реалізації своїх прав всіма співвласниками.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Дніпровського районного суду м. Києва.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх
інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахували її доводів про відсутність між нею та позивачем предмету спору. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до неї
із пропозицією встановлення порядку користування квартирою, а також доказів, що між ними виникають спори чи непорозуміння щодо порядку користування квартирою. Крім того, оскаржувані судові рішення ухвалені
на підставі ксерокопій поданих документів, оригінали яких судами
не оглянуті. Позивач стверджував, що він є співвласником двокімнатної квартири, тоді як згідно з витягу з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно квартира
АДРЕСА_1 є однокімнатною. Також судами не з`ясовано, чи зареєстровано право власності позивача на 1/2 частину спірної квартири в установленому законом порядку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.