Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 492/7/17
провадження № 61-46625св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач -Арцизький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Арцизького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі -Арцизський МЦНБВПП) про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позов обґрунтований тим, що 02 червня 2015 року до 04 жовтня 2016 року позивач працював на посаді начальника відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з адвокатами Арцизського МЦНБВПП.
12 вересня 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, закупівлю вугілля для опалювального сезону, у розмірі його середньомісячної заробітної плати, яка залишилася без задоволення з підстав внесення у вересні 2016 року змін до плану асигнувань загального фронду бюджету на 2016 рік.
06 січня 2017 року йому стало відомо, що у вересні 2016 року у відповідача були кошти у межах економії фонду оплати праці для виплати матеріальної допомоги.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 5 265,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 04 жовтня 2016 року до 13 березня 2018 року у сумі 95 387,00 грн; різницю індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у сумі 1 485,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року позов задоволено частково. Зобов`язано Арцизський МЦНБВПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 552 "Про умови оплати праці працівників Координаційного центру з надання правової допомоги та його територіальних відділень" (далі - Постанова № 552) та Положенням про встановлення надбавок, доплат, здійснення преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам територіальних відділень Координаційного центру з надання правової допомоги - регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги", затвердженого наказом Координаційного центру від 31 серпня 2016 року № 178 (далі - Положення), виходив з того, що відповідач грубо порушив права позивача, оскільки на момент його звернення з заявою про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у фонді на оплату праці центру на кінець III кварталу 2016 року був залишок коштів у сумі 67 895,49 грн, а до кінця 2016 року не було використано 350 525,49 грн.
Відмовивши в іншій частині позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань передбачена Постановою № 552 та Положенням, а тому не належить до заробітної плати та на неї не поширюються норми статті 117 КЗпП України. Крім того, спірні правовідносини є трудовими, тому позовні вимоги в частині стягнення різниці індексу споживчих цін за 2016-2017 роки у розмірі 1 485,00 грн задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу Арцизького МЦНБВПП задоволено. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року в частині зобов`язання МЦНБВПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в цій частині позову.
Постанова мотивована тим, що згідно з пунктом 3.2. Положення працівникам регіональних та місцевих центрів за погодженням директорів відповідних центрів може також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати. Виплата зазначеної допомоги здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці, тому виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника центру, яка здійснюється за наявності коштів та у межах економії фонду оплати праці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, просив скасувати оскаржувану постанову, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
09 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження від 13 квітня 2020 року № 1032/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не повно з`ясував усі обставини справи та дав необ`єктивну оцінку доказам у справі.
Вважає відмову у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань неправомірною, оскільки відповідач є розпорядником коштів та на рахунку були кошти для виплати зазначеної допомоги. У вересні 2016 року відповідач як розпорядник коштів повернув до бюджету надлишок 50 600,00 грн, перерахував з вересня на грудень 2016 року 24 400,00 грн. Під час прийняття рішення про відмову у виплаті вказаної допомоги, відповідач мав керуватися законами України, на що суд апеляційної інстанції не звернув увагу та неправильно застосував норми матеріального права.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Арцизького МЦНБВПП на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивач не вказує які саме норми матеріального і процесульного права порушив суд апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови № 552 та пунктом 3.2 Положення виплата спірної матеріальної допомоги є правом, а не обов`язком керівника центру.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що виплата спірної матеріальної допомоги не має обов`язкового характеру, рішення про її встановлення приймає керівник залежно від наявності коштів шляхом видання відповідного наказу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.