Постанова
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 359/9648/16-ц
провадження № 61-41039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: публічне акціонерне товариство "Артем-Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Фінагеєва В. О., від 21 червня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" (далі - ПАТ "Артем-Банк"), товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг"), ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про виселення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 лютого 2014 року ОСОБА_5 уклала з ПАТ "Артем-Банк" кредитний договір на суму 190 000, 00 грн зі сплатою 30 % річних. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору у той же день ОСОБА_5 уклала з ПАТ "Артем-Банк" договір іпотеки, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Цим же договором сторони обумовили іпотечне застереження, за яким, у випадку невиконання письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, ПАТ "Артем-Банк" мав право набути право власності на предмет іпотеки або продати його у власність іншій особі на підставі укладеного з нею договору купівлі-продажу. У подальшому ПАТ "Артем-Банк" відступив ТОВ "Арма Факторинг", яке, у свою чергу, відступило ОСОБА_2, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 05 лютого 2014 року.23 серпня 2016 року ОСОБА_2 уклав з позивачем договір купівлі-продажу квартири, за яким він відчужив у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . У спірній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу вимогу, в якій вимагав від ОСОБА_3 протягом 30 днів звільнити квартиру та припинити реєстрацію його місця проживання у ній. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного виконання вказаних вимог, позивач просив суд виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 з наданням ОСОБА_3 для його постійного проживання кімнати у квартирі АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Борця Є. О., від 04 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не дотримався порядку, передбаченого статтею 40 Закону України "Про іпотеку", та не повідомив відповідача про добровільне виселення. 19 квітня 2016 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_5 письмове повідомлення, в якому він вимагав протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення погасити борг за кредитним договором у розмірі 299 901, 35 грн, однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 отримала вказане повідомлення, а тому вона об`єктивно не мала можливість виконати вимогу ОСОБА_2 . Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 передчасно на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2016 рокувідчужив квартиру у власність ОСОБА_1, зокрема, з порушенням частин першої, другої статті 36 Закону України "Про іпотеку", а також розділу 5 договору іпотеки від 05 лютого 2014 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2017 року в частині підстав відмови у позові змінено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу від 23 серпня 2016 року спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є правомірним у відповідності до положень статті 204 ЦК України. Однак, постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Проте, відповідачу надається для проживання тимчасове житло, що не відповідає положенням статті 109 ЖК Української РСР. За правилами зазначеної норми ЖК Української РСР відповідачу необхідно надати інше постійне жиле приміщення, яким не є запропоноване позивачем приміщення. Відтак, заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення із зазначених підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасуватипостанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що житлове приміщення, яке надається відповідачу у зв`язку із виселенням не може вважатися житловим приміщенням для тимчасового проживання. Виходячи із системного тлумачення положень договору найму житла від 18 жовтня 2016 року, відповідач не може вважатися тимчасовим мешканцем, відповідно надане йому для проживання житло не може розглядатися як тимчасове жиле приміщення. Оскаржена постанов апеляційного суду є незаконною, оскільки судом апеляційним судом не наведено жодного правового аргументу із посиланням на норму законодавства України, який би свідчив, що передане за договором найму житла від 18 жовтня 2016 року житло є тимчасовим житловим приміщенням, а не постійним житловим приміщенням, яким відповідач має право користуватись тривалий час.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 359/9648/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ "Артем-Банк", ТОВ "Арма Факторинг", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про виселення призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 лютого 2014 року ОСОБА_5 уклала з ПАТ "Артем-Банк" кредитний договір на суму 190 000 грн зі сплатою 30 % річних.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору у той же день між ОСОБА_5 та ПАТ "Артем-Банк" укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
31 березня 2016 року між ПАТ "Артем-Банк" та ТОВ "Арма Факторинг" укладено договір факторингу, згідно з яким ПАТ "Артем-Банк" відступив ТОВ "Арма Факторинг" право вимоги до ОСОБА_5 за кредитним договором від 05 лютого 2014 року.
19 квітня 2016 року між ПАТ "Артем-Банк" та ТОВ "Арма Факторинг" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого
ПАТ "Артем-Банк" відступив ТОВ "Арма Факторинг" право вимоги до
ОСОБА_5 за договором іпотеки від 05 лютого 2014 року.
У той же день між ТОВ "Арма Факторинг" та ОСОБА_2 укладено два договори відступлення прав вимоги, за якими ТОВ "Арма Факторинг" відступило ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором
від 05 лютого 2014 року та договором іпотеки від 05 лютого 2014 року.
У розділі 5 договору іпотеки від 05 лютого 2014 року було обумовлено іпотечне застереження, зміст якого зводиться до того, що у випадку невиконання позичальником письмової вимогиіпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за кредитним договором у встановлений строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки на розсуд іпотекодержателя шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
23 серпня 2016 року між ОСОБА_2, який діяв на підставі іпотечного застереження, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради від 17 грудня 2015 року № 42-2-VII вулиця Ленінградська у м. Борисполі Київської області була перейменована на вулицю Соборну.
Згідно довідки КП "ЖРЕУ" від 28 жовтня 2016 року № 1888 та довідки АДП УДМС України у Київській області у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 з 08 грудня 2009 року.
29 серпня 2016 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу вимогу, у якій вимагав від нього протягом 30 днів звільнити спірну квартиру та знятися з реєстраційного обліку.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав зазначені вимоги, то 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеними вимогами.
На підтвердження законності майбутнього виселення відповідача із спірної квартири позивач надав договір найму житла від 18 жовтня 2016 року, за яким орендував у ОСОБА_4 кімнату, площею 18,2 кв. м, в квартирі АДРЕСА_2 для проживання відповідача. У відповідності до пункту 1.1 вказаного договору, наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування зазначену кімнату.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.