Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 299/987/18
провадження № 61-1749св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2018 року у складі судді Трагнюк В. Р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом: безперешкодних зустрічей із дитиною у суботу та неділю першого та третього тижня щомісяця із 12:00 год до 18:00 год; безперешкодних зустрічей із дитиною у середу кожного тижня щомісяця з 12:00 год до 18:00 год.
Позивач обґрунтовував позов тим, що 03 березня 2016 року між сторонами зареєстрований шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Спільне життя у сторін не склалося і рішенням Виноградівського районного суду від 13 березня 2018 року шлюб розірвано, а дитина залишена проживати з матір`ю. Відповідач чинила позивачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, через що він був змушений звернутися із відповідною заявою до Органу опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Орган опіки та піклування), за наслідками чого прийнято рішення про надання позивачу дозволу на участь у вихованні дочки за встановленим графіком. Відповідач продовжує чинити йому перешкоди в реалізації батьківських прав, у зв`язку з чим він змушений звернутися за судовим захистом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, вважала його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 шляхом забезпечення безперешкодних зустрічей з дитиною у суботу та неділю першого і третього тижня щомісяця з 12:00 год до 18:00 год, а також безперешкодних зустрічей з дитиною у середу кожного тижня щомісяця з 12:00 год до 18:00 год.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідач чинила позивачу перешкоди у спілкуванні та забезпеченні участі у вихованні дитини, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком органу опіки та піклування від 08 травня 2018 року, згідно з яким зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні батьків і дітей. Судом враховано, що під час вирішення спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей із дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом враховуються передусім інтереси дитини.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ОСОБА_2 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували той факт, що між сторонами фактично відсутній спір про право, оскільки відповідач не перешкоджає позивачу у побаченнях з дитиною. Суди не надали належної оцінки наданому відповідачем відеозапису, у якому вона не дозволила позивачу помістити дитину в автомобіль через відсутність у ньому дитячого крісла. Суди не надали також належної оцінки, що позивач сам тривалий час не навідував дитину. Отже, суди захистили право, що не є порушеним, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2, прізвище якої після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_2 .
Шлюб зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис № 35.
У шлюбі у подружжя народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя у подружжя в подальшому не склалося, рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2018 року (справа № 299/3166/17) шлюб розірвано.
Дитина сторін, ОСОБА_3, проживає з матір`ю ОСОБА_2 у с. Сасово Виноградівського району Закарпатської області.
Мати дитини чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі вихованні батьком своєї малолітньої, у зв`язку із чим позивач змушений був звернувся із відповідною заявою до Органу опіки та піклування.
Органом опіки та піклування заяву ОСОБА_1 розглянуто та ухвалено рішення, відповідно до якого надано позивачу дозвіл на участь у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 шляхом встановлення зустрічей за таким графіком: субота та неділя - перший, третій тиждень щомісяця, з 12:00 год до 18:00 год; середа - кожний тиждень щомісяця, з 12:00 год до 18:00 год.
Пунктом 2 зазначеного рішення зобов`язано батьків належним чином виконувати батьківські обов`язки, дотримуватися графіку зустрічей.
Цього ж дня 28 лютого 2018 року дитина сторін батьку передана не була, що підтверджується доказами, на які відповідач посилається. Водночас, та обставина, що дитина не була передана позивачу з його вини (здійснення погроз, неадекватної поведінки, тощо), як встановили суди, не підтверджена відповідачем. Також судами не встановлено обставин невідвідування позивачем дитини з невідомих причин, застосування ним сили, образ, це доказами не підтверджено, такі обставини спростовані позивачем.
Судами встановлено, що відповідач вчиняє перешкоди позивачу у спілкуванні та забезпеченні участі у вихованні дитини.
Зазначені висновки додатково підтверджуються й висновком Органу опіки та піклування від 08 травня 2018 року, відповідно до якого цей орган вважав за доцільне зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу у спілкуванні з дитиною, дотримуватися встановленого графіку зустрічей батька з дитиною.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України "Про охорону дитинства", а також іншими нормами права.