ПОСТАНОВА
Іменем України
05 травня 2020 року
Київ
справа №826/6830/17
адміністративне провадження №К/9901/12171/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Державної іпотечної установи
до Національного банку України,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Державної іпотечної установи
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року (постановлене у складі головуючого судді Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.),
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Державна іпотечна установа (далі також - позивач) звернулася до суду першої інстанції з позовом до Національного банку України (далі також - відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність Національного банку України під час перебування куратора у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" щодо невжиття негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів Державної іпотечної установи як кредитора, яка виразилась у наступному:
не застосовано заходи впливу за порушення банківського законодавства до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" під час існування обмежень господарської компетенції Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", запроваджених постановами Правління Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року та №348/БТ від 12 червня 2014 року;
не повідомлено Державну іпотечну установу про прийняття правлінням Національного банку України постанов №692/БТ від 30 жовтня 2014 року та №348/БТ від 12 червня 2014 року шляхом їх опублікування або направлення примірника постанов установі, оскільки вказані постанови стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи як кредитора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк";
не вжито заходи щодо перевірки та погодження укладання договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк";
в неприйнятті участі в роботі кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" при розгляді питання про погодження укладення Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами;
не забезпечено контроль за укладенням Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами щодо відповідності вимогам постанов Правління Національним банком України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року та №348/БТ від 12 червня 2014 року;
не вчинено дії щодо розірвання укладених між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами до прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, позовну заяву Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем без поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, чинній при подачі позову, а саме до 15 грудня 2017 року).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій в результаті неповного встановлення фактичних обставин справи дійшли до необґрунтованого висновку про те, коли Державна іпотечна установа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів, наслідком чого стало неправильне застосування положень статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Скаржник вказує на те, що постанови Правління НБУ, якими встановлювалися обмеження у діяльності ПАТ "Дельта-Банк", за рекомендаціями та роз`ясненнями НБУ та Міністерства юстиції України, мали індивідуально-визначений характер і розповсюджувалися виключно на ПАТ "Дельта-Банк", а тому у Державної іпотечної установи були відсутні будь-які сумніви щодо порушення її прав та законних інтересів вказаними постановами НБУ.
Після чого, в результаті прийняття Вищим господарським судом України остаточних рішень у справах №910/7083/16 та №910/6052/16 було встановлено, що "Постанова Правління НБУ 692/БТ поширювалася на всі без винятку операції банку та його клієнтів, здійсненні в період її дії та була обов`язковою для виконання". І далі зазначено, що "спірні договори застави та відступлення права вимоги були укладені ПАТ "Дельта-Банк" з Державною іпотечною установою в період, коли існували встановлені постановою НБУ №692/БТ від 30 жовтня 2014 року заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема, у зв`язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов`язковою, що суперечить статтям 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
А також, що "Постанова НБУ №348/БТ від 12 червня 2014 року поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, здійсненні в період його дії. Незважаючи на існування обмежень, передбачених зазначеною постановою, ПАТ "Дельта-Банк" уклав договір застави та договір відступлення права вимоги від 4 вересня 2014 року, не отримавши на це згоди представника НБУ, яка була обов`язковою для нього, що суперечить вимогам постанови НБУ №348/БТ від 12 червня 2014 року та статтям 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що саме остаточними судовими рішеннями Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року та 13 лютого 2017 року по вказаних вище справах встановлено обов`язок погодження представником НБУ правочинів, які укладалися між ПАТ "Дельта-Банк" та Державною іпотечною установою, а відсутність такого погодження стало однією з підстав визнання договорів застави та відступлення майнових прав недійсними, а тому підстави для звернення до суду з позовними вимогами як у даній справі були відсутні.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск строків звернення Державною іпотечною установою до суду з адміністративним позовом.
Позиція інших учасників справи
2 липня 2019 року до суду надійшов відзив Національного банку України на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. У відзиві Національний банк України посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом. Також зазначається, що дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.
9 липня 2019 року до суду надійшов відзив третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. У відзиві Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що відповідно до змісту заяви позивача про відмову від частини кредиторських вимог від 22 січня 2016 року №229/15/2, адресованого до АТ "Дельта Банк", на яке позивач до 18 березня 2016 року очікував відповідь, підтверджується, що ще до указаної дати позивач був обізнаний про неналежне здійснення відповідачем, на його думку, банківського контролю за АТ "Дельта Банк".
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 2 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №826/6830/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Хвалою Верховного Суду від 4 травня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 травня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, позовну заяву Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про пропуск Державною іпотечною установою строку звернення з адміністративним позов до суду, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини, які свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
27 лютого 2013 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - договір банківського рахунку).
До договору банківського рахунку в період з жовтня 2013 року по січень 2015 року було укладено 11 (одинадцять) додаткових угод, якими вносилися зміни до договору банківського рахунку, в частині розміру відсотків за користування коштами позивача, що розміщувалися на рахунку.
4 вересня 2014 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського рахунку між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою укладено договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 (далі - договір застави).
Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що заставодавець (позивач) надає Заставодержателю (відповідачу) майнові права заставодавця за кредитними договорами: №ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року; №НКЛ-2005469/2 від 19 липня 2012 року; №ВКЛ-2005469/4 від 27 червня 2013 року; №НКЛ-2005469/5 від 19 липня 2012 року (далі - майнові права).
Пунктом 1.2 договору застави сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладання цього договору складає 1 441 396 562, 46 грн.
Пунктом 1.3 договору застави сторонами погоджено, що майнові права за цим договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за Договором банківського рахунку №26/995-070 від 27 лютого 2013 року та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України.
Абзацом 2 пункту 1.3 договору застави встановлено, що згідно з договором банківського рахунку, відповідно до виписки заставодавця по особовим рахункам заставодержателя залишок коштів на підписання цього договору становить 2 137 858 170, 85 грн.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору застави встановлено, що у разі невиконання заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку, заставодержатель отримує право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України та цього договору та договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).
Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з цим договором укладається договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами).
4 вересня 2014 року між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-1.2/2014 (далі - договір відступлення).
Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 4 вересня 2014 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань первісного кредитора (позичальника) за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27 лютого 2013 року.
Згідно із пунктом 1.2 договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору (далі - права вимоги).
Відповідно до пункту 1.3 договору відступлення, вартість прав вимоги дорівнює сукупні заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору станом на дату укладання цього договору, та складає 1 441 396 562, 46 грн. Вартість прав вимоги, зазначена у цьому пункті договору, повинна бути підтверджена довідкою банку.
4 лютого 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір застави майнових прав №Д-3/2015 від 4 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за реєстровим №36, який забезпечував виконання договірних відносин між акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою (далі - договір застави-2). Згідно з пунктом 1.2. договору застави-2 вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 200 012 429, 80 грн.
4 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-3.1/2015 від 4 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №37 (далі - договір відступлення-2).
Пунктом 2.1 договору відступлення-2 передбачено, що пункт 1.2 цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених пунктом 2.1.2 цього Договору або п. 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього договору або в день прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.