ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3880/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - державного підприємства "Південна залізниця" (далі - Підприємство) - Ущука П.З.,
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Адміністрація) - Мельника М.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства
на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2019 (суддя Підченко Ю. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 [колегія суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Г. П., Яковлєв М. Л.]
зі справи № 910/3880/19
за позовом Підприємства
до Антимонопольного комітету України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Адміністрація,
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення АМК від 16.07.2013 № 576-р у справі № 136-26.13/386-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 576-р) у повному обсязі.
1.2. Позовна заява, зокрема, мотивована тим, що: АМК, приймаючи Рішення № 576-р стосовно підприємств залізничного транспорту, на порушення вимог Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), не залучив Підприємство як особу, яка бере участь у справі, та не надіслав Підприємству Рішення № 576-р. При цьому Підприємству про Рішення № 576-р стало відомо з листа ПАТ "Укрзалізниця" від 20.11.2018 № ЦЦЮ-13/774; неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК № 576-р, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 4, 10 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" (далі - Закон № 273/96) та статті 60 Закону № 2210 мотивовано відсутністю підстав для залучення Підприємства як третьої особи окремо від Адміністрації у справі № 136-26.13/386-12 та зверненням Підприємства до суду про визнання недійсним Рішення № 576-р після спливу двомісячного присічного строку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Підприємство не належить до осіб, які зазначені в частині першій статті 60 Закону № 2210, а відтак має право на звернення до суду на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Зважаючи на відсутність у Адміністрації власної реалізації продукції, АМК фактично притягнув до відповідальності Підприємство та інші залізниці, адже розрахунок і сплата штрафу має здійснюватися за рахунок коштів Підприємства, що безпосередньо стосується його прав та інтересів.
4.1.3. Місцевий та апеляційний господарські суди застосували приписи статті 60 Закону № 2210 без врахування вказівок, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 914/251/18 та від 19.12.2019 у справі № 915/795/19.
4.1.4. Попередні судові інстанції, зазначивши про пропуск Підприємством двомісячного строку, передбаченого статтею 60 Закону № 2210, не встановили конкретної дати отримання Підприємством Рішення АМК.
4.2. Доводи інших учасників
АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів, і просив зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Адміністрації відзив на касаційну скаргу не надходив.
5. Розгляд клопотань
Клопотання АМК про відкладення судового розгляду, яке мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено карантин, і пов`язані з цим обставини є поважною причиною для неявки в судове засідання, касаційною інстанцією залишено без задоволення з огляду на те, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, АМК подано відзив на касаційну скаргу, АМК не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
6.1. Рішенням № 576-р:
- визнано, що Адміністрація разом з іншими залізницями, об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту за результатами діяльності протягом 2012 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування (пункт 1);
- визнано дії Адміністрації, які полягають у зобов`язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської залізниць) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (далі - ТОВ "Нібулон") до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (TOB "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);
- за вчинення вказаного порушення на Адміністрацію накладено штраф у розмірі 100 000 000 грн. (пункт 3);
- зобов`язано Адміністрацію розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт або внутрішнє сполучення) (пункт 4).
6.2. Рішення № 576-р було надіслано супровідним листом від 01.08.2013 на адресу Адміністрації та отримано нею 01.08.2013. Адміністрація у визначений Законом № 2210 двомісячний строк з дня отримання Рішення № 576-р у судовому порядку не оскаржила;
не погоджуючись з Рішенням № 576-р, Адміністрація звернулася до АМК із заявою від 05.08.2013 № Ц-1/711 про його перегляд;
рішенням АМК від 03.06.2014 № 321-р (далі - Рішення № 321-р) було залишено без змін Рішення № 576-р;
рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14542/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015, у задоволенні позову Адміністрації про визнання недійсним Рішення № 321-р відмовлено;
у березні 2019 року Підприємство, не погоджуючись з Рішенням № 576-р, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання його недійсним;
6.3. Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 07.09.2011 № 351 Адміністрації, зокрема, підпорядковуються державне підприємство "Донецька залізниця", державне підприємство "Придніпровська залізниця", державне підприємство "Південна залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", державне підприємство "Одеська залізниця", державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" та інші об`єднання, підприємства, установи й організації залізничного транспорту;
6.4. Адміністрація є органом адміністративно-господарського управління та контролю, яка відповідно до Закону України "Про залізничний транспорт" здійснює функції господарюючого суб`єкта та яка з іншими залізницями (у т. ч. Підприємством) об`єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту є групою суб`єктів господарювання, які утворюють єдиний суб`єкт господарювання в розумінні статті 1 Закону № 2210 та були визначені у справі № 136-26.13/386-12 відповідачем, тому у даному випадку відсутні обґрунтовані та об`єктивні підстави для залучення до участі у справі № 136-26.13/386-12 як третьої особи Підприємство окремо від Адміністрації.
6.5. Доходом Адміністрації є дохід залізниць, об`єднань, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту.
6.6. Підприємством пропущений присічний строк на оскарження Рішення № 576-р.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України":
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
пункти 1 та 2 частини першої статті 7:
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша статті 19:
- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.
7.2. Закон № 2210:
стаття 1:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;
суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;
пункт 1 статті 13:
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
частина перша та друга статті 39:
- особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники;
- сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою).
Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі;
стаття 40:
- особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право:
ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи);
наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу;
одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі);
оскаржувати рішення в порядку, визначеному законом.
- особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм правами;
пункт 2 статті 50:
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
абзац другий частини другої статті 52:
- за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права;