Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа №640/19897/16-к
провадження № 51-6241км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Єременка М.В.,
в режимі відеоконференції
захисника Звєряки О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Звєряки О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014220000000078, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.110 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 1 ст. 110 КК України строком на 3 роки, без конфіскації майна; ч. 2 ст. 110 КК України строком на 5 років 6 місяців, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07 квітня 2014 року приблизно о 17:00, перебуваючи у приміщенні Харківської обласної державної адміністрації за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 64, в присутності невизначеного кола осіб, діючи умисно, виступив з публічним закликом до зміни меж території України, шляхом створення в адміністративних межах Харківської області суверенної держави "Харківської народної республіки". Для цього ОСОБА_1 закликав присутніх осіб проголосувати за проголошення "декларації про суверенітет Харківської народної республіки", тобто до зменшення території України, шляхом створення на її території іншої суверенної держави всупереч вимог ст. 73 Конституції України, якою передбачено вирішення питань про зміну території України виключно всеукраїнським референдумом.
Відразу після цього ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел шляхом надання своїм діям вигляду легітимності, закликав присутніх звернутись до Януковича В.Ф. для легітимізації організованого ним зібрання та "затверджених документів", а також звернутись до уряду Російської Федерації для забезпечення в Харківській області проведення референдуму щодо утворення "Харківської народної республіки".
Таким чином, у зазначеному виступі ОСОБА_1 в приміщенні Харківської обласної державної адміністрації містяться публічні та прямі за формою вираження заклики до створення суверенної держави "Харьковская народная республика", для чого необхідно звернутися до "Президента Украины Виктора Федоровича Януковича, чтобы легитимизировал ... собрания и документы, которые ... на нём утвердили", а також "с целью проведения референдума в мирной и спокойной обстановке обратиться к правительству Российской Федерации с целью обеспечить жизнь и порядок на референдуме и обеспечить его законное проведение, как бы в качестве посредников".
Вказані дії обвинуваченого кваліфіковані ч. 1 ст. 110 КК України як публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Надалі, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, за ознакою повторності, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, записав та опублікував у відкритому доступі у всесвітній мережі Інтернет за допомогою сервісу відеохостингу "Youtube" відеозвернення до невизначеної кількості осіб від 22 квітня 2014 року, в якому звернувся до громадян України з повідомленням про те, що "Харківська народна республіка" продовжує своє функціонування та веде активні перемовини із "Донецькою народною республікою", метою яких є створення нового федерального суб`єкту, а також веде активну роботу у напрямах створення народного ополчення, функціонування міського бюджету та комунальних служб, врегулювання діяльності засобів масової інформації.
При цьому він закликав їх приєднуватися до протестувального руху, брати участь у мітингах, організаторами яких виступатимуть " Русский Восток", его представители", метою яких є "добиться волеизъявления народа и контроля над властью, чтобы эта воля могла проявиться в виде, например, референдума" з метою створення нової держави "Новороссии", повідомивши, що "Русский Восток" будуть збирати навколо себе чесних та сміливих людей, які готові прийняти на себе тягар влади та готові реалізувати її.
Таким чином, у зазначеному виступі ОСОБА_1, опублікованому 22 квітня 2014 року у всесвітній мережі Інтернет за допомогою сервісу відеохостингу " Youtube ", містяться публічні та прямі за формою вираження заклики брати участь у мітингах, організаторами яких виступатимуть " Русский Восток ", его представители", метою яких є "добиться волеизъявления народа и контроля над властью, чтобы эта воля могла проявиться в виде, например, референдума" з метою створення нової держави - "Новороссии".
Вказані дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст.110 КК України як публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені повторно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 рокувирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому вказує про недопустимість доказу - DVD дисків із записом відеофайлів, оскільки вони отримані співробітниками УСБ України в Харківській області до внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР. В подальшому на підставі вказаного недопустимого доказу було проведено комплексну судову криміналістичну експертизу матеріалів та засобів відео, - звукозапису та судової - авторознавчої експертизи № 6739/6740 від 20 серпня 2014 року, а тому вказаний висновок також вважає недопустимим доказом. Крім того, стверджує, що в основу обвинувального вироку, всупереч вимогам закону були покладені показання свідка ОСОБА_4, який був допитаний на підставі ст. 225 КК України під час досудового засідання за відсутності сторони захисту, що є підставою для визнання вказаного доказу в силу вимог п.5 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим доказом. Апеляційний суд, в свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам сторони захисту, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 110 КК України за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законними та вмотивованими.
Так, судом правильно зроблений висновок про винуватість засудженого на підставі повідомлення про вчинення діяння, що містить ознаки злочину від начальника відділу ЗНД УСБУ в Харківській області від 24 квітня 2014 року, заступнику начальника СВ УСБУ в Харківські області, за яким відділом в рамках здійснення контррозвідувальних заходів встановлено, що ОСОБА_1 07 квітня 2014 року в приміщенні ХОДА здійснив публічні заклики до зміни територіального устрою України з порушенням порядку, встановленого Конституції України, відеоматеріали виступу містяться у вільному доступі в мережі Інтернет (зазначені адреси в мережі Інтернет). Крім того, 22 квітня 2014 року в мережі Інтернет на сайті було розміщено виступ Гур`янова А.Б. До вказаного повідомлення додані два диски DVD-RW, CD-R із відеозаписом (т. 1 а. с.198-199, 218); диском із відеофайлами під назвою "Провозглашение ХНР 07 04 14 часть 1, часть 2, часть 3", дисків із відеофайлом під назвою "Обращение координатора Руского Востока", покзаннь свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Що стосується доводів захисника про недопустимість вищевказаних документів (двох дисків із записами відеофайлів), які були додатками до письмового повідомлення начальника відділу ЗНД УСБУ в Харківській області та стали підставою для початку досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , як доказів у даному кримінальному провадженні, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, слід зазначити, що законодавчих обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися з заявою, повідомленням про вчинене кримінального правопорушення не має. Такою особою може бути як потерпілий так і заявник (фізична, юридична особа).
Згідно до ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Частиною 2 даної статті визначені права заявника, до яких відносить також право заявника подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.
З вказаної норми закону випливає, що заявник має подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так і на досудовому розслідуванні.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.