Постанова
іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 628/797/17
провадження № 51-6046км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Рибачук Г. А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Жерновнікова С. О.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника
потерпілих Карпенка С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, касаційні скарги захисника Жерновнікова С. О., потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000487, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника СБНОН Куп`янського МВ ГУМВС України в Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, скоїв злочин проти власності при наступних обставинах.
Так, 12 червня 2015 року ОСОБА_1, в період часу з 15:40 до 16:55, перебуваючи в приміщенні кабінету № 409 адміністративної будівлі Куп`янського МВ ГУМВС України в Харківській області (вул. Харківська, 14 у м. Куп`янськ), діючи умисно та протиправно з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, переслідуючи корисливу мету та використовуючи своє службове становище, нібито з метою проведення допиту, викликав до Куп`янського МВ неповнолітнього ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_2, після чого провів бесіду із ОСОБА_4 з обставин, при яких останній нібито вчинив кримінальне правопорушення - вживання наркотичних засобів.
При цьому, ОСОБА_1 почав кричати на неповнолітнього ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_2, висловлюючи на адресу останніх погрози про те, що він, як начальник СБНОН, разом зі своїми підлеглими співробітниками вживатиме усіх заходів, направлених на те, щоб зганьбити репутацію їх родини шляхом розповсюдження відомостей щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_4 наркотичних засобів, а також щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів, тобто висловив погрозу розголошення відомостей, які ОСОБА_4 та його близькі родичі бажали зберегти в таємниці, а також погрозу обмеження конституційних прав і свобод ОСОБА_4 а саме: на свободу та особисту недоторканість, свободу пересування, недопущення втручання у особисте життя.
Таким чином ОСОБА_1 створив умови, при яких неповнолітній ОСОБА_4 та його матір, не будучи обізнаними в кримінальному процесуальному та кримінальному законодавстві України, реально сприйняли його погрози щодо притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_4 за вживання наркотичних засобів, а також розповсюдження серед мешканців міста відомостей, щодо вживання неповнолітнім ОСОБА_4 наркотичних засобів, які вони бажали зберегти у таємниці. Після чого, ОСОБА_1 висловив їм вимогу передати йому 15 000 грн за не вчинення з його боку вищевказаних дій стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 .
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та потерпілих, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженого, досудове розслідування та судовий розгляд проведено упереджено, в основу вироку покладено неналежні й недопустимі докази та безпідставно не взято до уваги докази сторони захисту. Вказує на те, що обвинувачення фактично побудовано на показаннях потерпілої, котра обмовила його у вимаганні грошей, а також стороні захисту не були відкриті всі докази, зокрема роздруківка телефонних дзвінків. Апеляційний суд порушення місцевого суду не усунув, а тому його рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку захисника, місцевий суд постановив вирок, який ґрунтується лише на показаннях потерпілої, не врахував показання ряду свідків, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
У касаційній скарзі потерпілі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали подані ними касаційні скарги, просили їх задовольнити та заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілих. Потерплі та їх представник підтримали подану потерпілими касаційну скаргу, просили її задовольнити та заперечували проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника. Прокурор підтримав касаційну скаргу потерпілих та заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на обʼєктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Судовий розгляд у місцевому суді було проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК, тобто в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_1 дано правильну юридичну оцінку.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.
Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, доводиться показаннями потерпілої ОСОБА_2, котра підтвердила, що саме ОСОБА_1, перебуваючи в своєму кабінеті для того щоб її з сином залишили у спокої та закрили справу запропонував їй швидко принести 15 000 грн. Потерпіла повідомила, що має лише 1 000 грн, однак ОСОБА_1 відповів, що він не такий бідний щоб за такі гроші щось робити. Тоді вона попросила надати їй час, щоб знайти гроші, проте ОСОБА_1 відмовив і ОСОБА_2 з телефону сина зателефонувала чоловікові з кабінету, оскільки до коридору її не випустили та попросила знайти гроші, щоб закрити справу. Згодом чоловік передзвонив та сказав, що вранці він знайде гроші і привезе їх ОСОБА_1 на що останній погодився і відпустив їх з сином додому.
Показання потерпілої є чіткими, послідовними, узгодженими з іншими доказами, зокрема: з показаннями потерпілого ОСОБА_3, котрий пояснив, що в день події йому зателефонувала дружина з поліції та повідомила, що на неї з сином тиснули, погрожували, що її посадять до в`язниці, а син ніде не зможе навчатися і взагалі у нього не буде майбутнього та вимагали 15 000 грн, щоб закрити справу, як потім пояснила дружина, що гроші вимагав саме ОСОБА_1, на, що він відповів, що знайде гроші. В подальшому, потерпілий говорив з засудженим, який сказав, що він не зможе йому нічого зробити та він ніколи не доведе факт вимагання грошей у його дружини.