1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 133/2348/17

провадження № 61-40027св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року в складі судді Слободяного О. Є. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Зайцева А. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь. У 1980 році його родина переїхала до України, а саме: у с. Махнівка (с. Комсомольське) Козятинського району Вінницької області, де до теперішнього часу і проживає на АДРЕСА_1 .

Станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 постійно проживав на території України, проте паспорт не отримував.

Встановлення факту постійного проживання на території України пов`язано з отриманням паспорта громадянина України для підтвердження громадянства з метою користуватися правами, які визначені чинним законодавством.

На підстав викладеного ОСОБА_1 просив встановити факт, що він постійно проживав на території Україні станом на 24 серпня 1991 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області

від 16 квітня 2018 року заяву задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь, постійно проживав на території Україні станом

на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані в обґрунтування заяви документи, а саме: свідоцтво про народження заявника, довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про склад його сім`ї від 15 листопада 2017 року та від 12 квітня 2018 року, довідка від 16 червня 2017 року, видана Махнівською загальноосвітньою школою Козятинського району Вінницької області про його навчання, вирок Козятинського районного суду Вінницької області від 16 серпня 1995 року, лист Державної прикордонної служби України та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків підтверджують факт постійного проживання заявника на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року, та набрання чинності законом України "Про громадянство".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що факт неотримання ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям ним 16-річчям паспорту радянського зразка не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що надані позивачем довідки органу місцевого самоврядування та навчального закладу, вирок суду не є належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених у справі вимог.

Показання допитаних свідків також не можуть бути покладені основу судового рішення у цій справі.

Заявник зобов`язаний був отримати паспорт громадянина СРСР з відміткою громадянина України, а з 1994 року обміняти його на паспорт громадянина України нового зразка.

Заявник не надав жодного документу, який би підтверджував трудову діяльність на території України після закінчення школи у 1990 році.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

27 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ситня Калинковичського району Гомельської області республіки Білорусь.

ОСОБА_1 постійно проживає на території України з 1980 року.

Так, відповідно до довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про склад сім`ї від 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 проживає без реєстрації з 1980 року на АДРЕСА_1 .

З довідки Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 12 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до погосподарських книг Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області за 1980-2016 роки постійно проживає з 1980 року на території вказаного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки, виданої Махнівською середньою загальноосвітньою школою I-III ступенів Козятинського району Вінницької області 16 червня

2017 року, ОСОБА_1 дійсно навчався в Комсомольській середній загальноосвітній шкоді I-III ступенів з 09 вересня 1984 року до 30 серпня

1990 року, закінчив 7 класів.

Вироком Козятинського районного суду Вінницької області від 16 серпня 1995 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів передбачених частиною другою статті 141 та частиною другою статті 144 КК України.

У вироку зазначено місце проживання - с. Комсомольське (с. Махнівка) Козятинського району Вінницької області.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_1 у базі даних не виявлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту