Постанова
Іменем України
30 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 309/818/17
провадження № 61-49068св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Король Ольга Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Калин Василь Юрійович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок недійсними.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 16 вересня 2009 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король О. Ю. посвідчено договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, а 22 листопада 2010 року цим же нотаріусом посвідчено договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,5555 га по АДРЕСА_1 та в урочищі АДРЕСА_2 .
Відповідно до цих договорів вона подарувала житловий будинок та земельну ділянку своєму онуку ОСОБА_2, проте зазначає, що в силу свого похилого віку та безпорадного стану вона не розуміла, який насправді документ підписала, помилилася щодо правової природи правочину, оскільки насправді мала на меті укладення з онуком договору довічного утримання.
Перші місяці після укладення договору відповідач сумлінно виконував свої зобов`язання, потім виїхав за межі України і припинив забезпечувати її доглядом.
Крім того, позивачка вважає, що договори дарування були укладені під впливом тяжкої обставини, а саме хвороби та безпомічного стану, не відповідають її внутрішній волі та обставинам, що склалися.
Враховуючи наведене, позивачка просила визнати недійсними договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та договір дарування земельних ділянок загальною площею 0,5555 га по АДРЕСА_1 та в урочищі АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, укладений 16 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король О. Ю.
Визнано недійсним договір дарування земельних ділянок площею 0,5555 га, що розташовані по АДРЕСА_1 та в урочищі АДРЕСА_2, призначені для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, укладений 22 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король О. Ю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи договори дарування житлового будинку та земельних ділянок, позивачка помилилася щодо правової природи правочинів, прав та обов`язків сторін, які виникнуть після їх укладення.
Корокий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог (помилка щодо правової природи договору та укладення договору під впливом тяжкої обставини).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Калин В. Ю., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що укладаючи оспорювані договори позивач помилилася щодо правової природи правочинів, прав та обов`язків сторін, які виникнуть після їх укладення між сторонами. Після укладення вказаних правочинів позивач продовжує проживати у спірному будинку, користуватися надвірними спорудами та земельною ділянкою біля будинку, та несе витрати по їх утриманню, самостійно оплачуючи комунальні послуги. Спірний житловий будинок є її єдиним місцем проживання, при цьому фактична передача майна відповідачу не відбулася. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не надав належної оцінки доводам позивача, а обмежився лише помилковістю висновків суду, не навівши при цьому своїх доводів щодо погодження або непогодження з висновками суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 15 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до укладеного 16 вересня 2009 року договору дарування ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
22 листопада 2010 року між цими ж сторонами укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передала, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 та в урочищі АДРЕСА_2, розміром 0,5555га, які призначені для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства.
Обдарований за вказаними договорами ОСОБА_2 є онуком позивачки.
Як на підставу для визнання недійсними вказаних договорів дарування позивачка посилалася на те, що в силу свого похилого віку та безпорадного стану вона не розуміла, який насправді документ підписала, помилилася щодо правової природи правочину, хотіла укласти договір довічного утримання, оскільки їй вже 95 років, потребує постійної сторонньої допомоги та підтримки. Крім того, позивачка вважає, що договори дарування були укладені під впливом тяжкої для неї обставини, а саме хвороби та безпорадного стану, не відповідають її внутрішній волі та обставинам, що склалися.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно з частинами першою-третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.